хвиля контрреформ, що прокотилася імперією у 80—90-х роках, значно ускладнила ситуацію. консервативний олександр iii намагався відновити владу держави над громадянським суспільством, що формувалося. і тому не дивно, що на конституційному проекті, схваленому олександром ii, син написав: «слава богу, цей злочинний та поспішний крок до конституції не було зроблено». суть контрреформ полягала, як писали тоді в офіційній пресі, у «виправленні фатальних помилок 60-х років». це «виправлення» виявилося у консервації, згортанні, а подекуди і ліквідації тих позитивних зрушень та змін, які були досягнуті буржуазними реформами 60—70-х років. розпочалося широкомасштабне відновлення позицій феодалізму в усіх сферах життя — зросла роль дворянства, розширилися його владні повноваження на місцях; зміцніли позиції такої феодальної підвалини, як селянська община; обмежувалася гласність, посилювалася цензура тощо. простий перелік здійснюваних самодержавством контрреформ дає уявлення про помітне гальмування суспільного розвитку та наступ реакції:
— 1884 р. запроваджено новий університетський устав, який ліквідував автономію університетів;
— 1887 р. вийшов циркуляр про «кухарчиних дітей», що забороняв приймати до гімназій дітей, вихідців з нижчих верств населення;
— 1889 р. видано «положення про земських начальників», що надавало широкі повноваження земським начальникам, які призначалися із дворян і виконували адміністративні та поліцейські функції на місцях;
— 1890 р. побачило світ «положення про губернські та повітові земські установи», яке обмежувало фінансування земств, посилювало контроль за ними з боку держави, скорочувало представництво в цих установах селян.
передумови:кінець національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького,підписання Переяславських статей,розлад серед козаків,політика Виговського і т. д..
причина:загострення суперечок в середовищі української державної еліти з питань внутрішньої і зовнішньої політики. Відсутність загальнонаціонального лідера та боротьба за гетьманську владу між різними політичними силами. Слабкі державницькі традиції, низький рівень політичної свідомості українців. Андрусівське перемир'я, Правобережжя відійшло до Польщі, Лівобережжя в зону впливу Московського царства, і т. д..
Наслідки:Послаблення української автономії;занепад укр. міст на Правобережжі;поступовий занепад козацтва і т. д.
Особливості:постійні війни на території України;часта зміна гетьманів;в деяких відрізках Руїни було 2 і більше гетьманів.
хвиля контрреформ, що прокотилася імперією у 80—90-х роках, значно ускладнила ситуацію. консервативний олександр iii намагався відновити владу держави над громадянським суспільством, що формувалося. і тому не дивно, що на конституційному проекті, схваленому олександром ii, син написав: «слава богу, цей злочинний та поспішний крок до конституції не було зроблено». суть контрреформ полягала, як писали тоді в офіційній пресі, у «виправленні фатальних помилок 60-х років». це «виправлення» виявилося у консервації, згортанні, а подекуди і ліквідації тих позитивних зрушень та змін, які були досягнуті буржуазними реформами 60—70-х років. розпочалося широкомасштабне відновлення позицій феодалізму в усіх сферах життя — зросла роль дворянства, розширилися його владні повноваження на місцях; зміцніли позиції такої феодальної підвалини, як селянська община; обмежувалася гласність, посилювалася цензура тощо. простий перелік здійснюваних самодержавством контрреформ дає уявлення про помітне гальмування суспільного розвитку та наступ реакції:
— 1884 р. запроваджено новий університетський устав, який ліквідував автономію університетів;
— 1887 р. вийшов циркуляр про «кухарчиних дітей», що забороняв приймати до гімназій дітей, вихідців з нижчих верств населення;
— 1889 р. видано «положення про земських начальників», що надавало широкі повноваження земським начальникам, які призначалися із дворян і виконували адміністративні та поліцейські функції на місцях;
— 1890 р. побачило світ «положення про губернські та повітові земські установи», яке обмежувало фінансування земств, посилювало контроль за ними з боку держави, скорочувало представництво в цих установах селян.
Объяснение:
передумови:кінець національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького,підписання Переяславських статей,розлад серед козаків,політика Виговського і т. д..
причина:загострення суперечок в середовищі української державної еліти з питань внутрішньої і зовнішньої політики. Відсутність загальнонаціонального лідера та боротьба за гетьманську владу між різними політичними силами. Слабкі державницькі традиції, низький рівень політичної свідомості українців. Андрусівське перемир'я, Правобережжя відійшло до Польщі, Лівобережжя в зону впливу Московського царства, і т. д..
Наслідки:Послаблення української автономії;занепад укр. міст на Правобережжі;поступовий занепад козацтва і т. д.
Особливості:постійні війни на території України;часта зміна гетьманів;в деяких відрізках Руїни було 2 і більше гетьманів.