Алекса́ндр III Македо́нський (грец. Αλέξανδρος Γ' ο Μακεδών) або Александр Великий (грец. Μέγας Ἀλέξανδρος) (кінець липня 356 до н. е., Пелла — 10 червня 323 до н. е.) — дев'ятнадцятий цар Македонії, син царя Філіпа ІІ Македонського та Олімпіади, царівни Епіру. Був вихованцем Аристотеля. Геніальний полководець, видатний адміністратор і політик. Засновник великої держави, що охоплювала Македонію, Грецію, завойовану Перську імперію та Єгипет. Його походи позитивно вплинули на розвиток античної науки (особливо географії) і культури (еллінізм). Після його смерті створену імперію поділили між собою його воєначальники — діадохи.
З 336 до н. е. (з 20-річного віку) правитель Македонії. Забезпечив міцність свого правління перемогами над фракійцями та іллірійцями. Перемоги над перським царем Дарієм III біля Граника (334 до н. е.), Іссі (333 до н. е.) відкрили йому шлях до Єгипту, де він коронувався короною фараонів і заснував місто Александрію. Після вирішальної перемоги над Дарієм при Гавгамелах (331 до н. е.) повністю підкорив імперію Ахеменідів — Вавилон, Парса і Сузи здалися йому без опору.
Далі Александр повів своє військо до Середньої Азії (329 до н. е.), а потім повернув до Індії, але виснажені військові частини відмовилися переходити річку Ганг, і він мусив повертати через пустелі до Вавилону, який зробив столицею найбільшої в стародавньому світі імперії. Невдовзі помер від незрозумілої хвороби, яка перебігала з гарячкою, після чого його імперія розпалася, але завдяки його військовим досягненням були відкриті двері на Схід для грецької торгівлі, мови і культури.
Опричнина - вооруженная дворянская организация, созданная Иваном Грозным для борьбы с нелояльными боярами, терроризирования и убийства потенциальных заговорщиков против царской власти. Смысл ее заключался в физическом устранении врагов царя и в прямом, абсолютном управлении землями, отданными во владение опричнины. Политические последствия опричнины были и положительные, и отрицательные: свои задачи она выполнила, в последующих войнах и смутах не было сепаратизма, власть царя была укреплена, а власть боярского сословия ослабла. Но опричный террор дестабилизировал страну в целом, не только политически, но и экономически, учиняя разорение боярских земель, опричники устраивали хаос, голод и анархию.
В XVI веке Россия присоединила Казанское, Астраханское и Сибирское ханства, то есть, расширялась на восток. Всего внешнеполитических задач было три: расширение на восток и покорение остатков Золотой Орды, оборона с юга от Крымского ханства и Османской империи, и расширение на запад и выход к морю. Третья задача не была выполнена, вместо этого Россию ждало поражение в Ливонской войне.
В целом, Иван Грозный много сделал для России, расширил ее границы, укрепил армию, создал первый русский парламент - Земский собор, усовершенствовал законы. Однако после перемен, устроенных им, России не хватало стабильности, и в итоге - Смутное время.
Да, Россия после Ивана Грозного стала многонациональным государством, так как присоединила Поволжье, Урал и Сибирь, а там жило множество народов - татары, башкиры, мордва, марийцы и другие. Татары, управлявшие ханствами в Поволжье, были завоеваны насильно, прочие народы, своей государственности не имевшие и остававшиеся родоплеменными, уже тяготели к России. Россия с уважением относилась к культуре других народов, народы, имевшие свою знать (например, татары с их князьями и мурзами) сохранили её, мусульманские народы сохранили свою веру, и Россия защищала свои границы от набегов других племён и народов, то есть они получили и безопасность.
В XVI веке в России появилось книгопечатание, стали печатать сначала религиозные книги (Апостол), и уже потом светские. Вообще, религиозная культура развивалась при поддержке государства, строились храмы, писались иконы. Единое централизованное государство образованию, распространению грамотности.
З 336 до н. е. (з 20-річного віку) правитель Македонії. Забезпечив міцність свого правління перемогами над фракійцями та іллірійцями. Перемоги над перським царем Дарієм III біля Граника (334 до н. е.), Іссі (333 до н. е.) відкрили йому шлях до Єгипту, де він коронувався короною фараонів і заснував місто Александрію. Після вирішальної перемоги над Дарієм при Гавгамелах (331 до н. е.) повністю підкорив імперію Ахеменідів — Вавилон, Парса і Сузи здалися йому без опору.
Далі Александр повів своє військо до Середньої Азії (329 до н. е.), а потім повернув до Індії, але виснажені військові частини відмовилися переходити річку Ганг, і він мусив повертати через пустелі до Вавилону, який зробив столицею найбільшої в стародавньому світі імперії. Невдовзі помер від незрозумілої хвороби, яка перебігала з гарячкою, після чого його імперія розпалася, але завдяки його військовим досягненням були відкриті двері на Схід для грецької торгівлі, мови і культури.
Опричнина - вооруженная дворянская организация, созданная Иваном Грозным для борьбы с нелояльными боярами, терроризирования и убийства потенциальных заговорщиков против царской власти. Смысл ее заключался в физическом устранении врагов царя и в прямом, абсолютном управлении землями, отданными во владение опричнины. Политические последствия опричнины были и положительные, и отрицательные: свои задачи она выполнила, в последующих войнах и смутах не было сепаратизма, власть царя была укреплена, а власть боярского сословия ослабла. Но опричный террор дестабилизировал страну в целом, не только политически, но и экономически, учиняя разорение боярских земель, опричники устраивали хаос, голод и анархию.
В XVI веке Россия присоединила Казанское, Астраханское и Сибирское ханства, то есть, расширялась на восток. Всего внешнеполитических задач было три: расширение на восток и покорение остатков Золотой Орды, оборона с юга от Крымского ханства и Османской империи, и расширение на запад и выход к морю. Третья задача не была выполнена, вместо этого Россию ждало поражение в Ливонской войне.
В целом, Иван Грозный много сделал для России, расширил ее границы, укрепил армию, создал первый русский парламент - Земский собор, усовершенствовал законы. Однако после перемен, устроенных им, России не хватало стабильности, и в итоге - Смутное время.
Да, Россия после Ивана Грозного стала многонациональным государством, так как присоединила Поволжье, Урал и Сибирь, а там жило множество народов - татары, башкиры, мордва, марийцы и другие. Татары, управлявшие ханствами в Поволжье, были завоеваны насильно, прочие народы, своей государственности не имевшие и остававшиеся родоплеменными, уже тяготели к России. Россия с уважением относилась к культуре других народов, народы, имевшие свою знать (например, татары с их князьями и мурзами) сохранили её, мусульманские народы сохранили свою веру, и Россия защищала свои границы от набегов других племён и народов, то есть они получили и безопасность.
В XVI веке в России появилось книгопечатание, стали печатать сначала религиозные книги (Апостол), и уже потом светские. Вообще, религиозная культура развивалась при поддержке государства, строились храмы, писались иконы. Единое централизованное государство образованию, распространению грамотности.