Реформа́ция — широкое религиозное и общественно-политическое движение в Западной и Центральной Европе XVI — начала XVII века, направленное на реформирование католической Церкви.
Её началом принято считать выступление доктора богословия Виттенбергского университета Мартина Лютера: 31 октября 1517 года он, по легенде, прибил к дверям виттенбергской Замковой церкви свои «95 тезисов», в которых выступал против существующих злоупотреблений католической церкви, в частности против продажи индульгенций[прим. 1]. Концом Реформации историки считают подписание Вестфальского мира в 1648 году, по итогам которого религиозный фактор перестал играть существенную роль в европейской политике.
Протестантизм получил рас во всей Европе в вероучениях последователей Лютера: (лютеранство), Жана Кальвина (кальвинизм), «цвиккауских пророков» (анабаптизм), Ульриха Цвингли (цвинглианство), а также возникшего особым путём англиканства.
Комплекс мер, принятых католической церковью и иезуитами для борьбы с Реформацией, получили название Контрреформации.
оро́ль дани́ло і або дани́ло га́лицький[6], (давньорус. данило романовичъ; 1201 — 1264) — руський великий князь та король з династії романовичів, правитель галицько-волинського князівства, якого вважають національним героєм україни.
князь волинський (1238—1264), галицький (1238—1264), київський (1240), король русі (з грудня 1253/січня 1254). син князя романа великого та (як припускають) візантійської принцеси, доньки імператора ісаака іі ангела — єфросинії-анни. належить до старшої на русі гілки роду мономаховичів, династії романовичів (рюриковичів).
після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував галицько-волинську державу, створену його батьком романом великим. з перемінним успіхом чинив упертий опір монгольській експансії, одночасно нейтралізуючи військові спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави.
сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. за його правління побудовано холм, львів, крем'янець, данилів, стіжок, відновлено дорогочин. переніс столицю галицько-волинського князівства з галича до холму.
час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення галицько-волинської держави. маючи кордони по карпатах, дніпру та дунаю, за його правління вона стала найбільшою державою європи. сподіваючись на західних союзників у боротьбі із золотою ордою, прийняв від папи римського інокентія iv 1253 року пропозицію коронації і став королем всієї русі.
Реформа́ция — широкое религиозное и общественно-политическое движение в Западной и Центральной Европе XVI — начала XVII века, направленное на реформирование католической Церкви.
Её началом принято считать выступление доктора богословия Виттенбергского университета Мартина Лютера: 31 октября 1517 года он, по легенде, прибил к дверям виттенбергской Замковой церкви свои «95 тезисов», в которых выступал против существующих злоупотреблений католической церкви, в частности против продажи индульгенций[прим. 1]. Концом Реформации историки считают подписание Вестфальского мира в 1648 году, по итогам которого религиозный фактор перестал играть существенную роль в европейской политике.
Протестантизм получил рас во всей Европе в вероучениях последователей Лютера: (лютеранство), Жана Кальвина (кальвинизм), «цвиккауских пророков» (анабаптизм), Ульриха Цвингли (цвинглианство), а также возникшего особым путём англиканства.
Комплекс мер, принятых католической церковью и иезуитами для борьбы с Реформацией, получили название Контрреформации.
оро́ль дани́ло і або дани́ло га́лицький[6], (давньорус. данило романовичъ; 1201 — 1264) — руський великий князь та король з династії романовичів, правитель галицько-волинського князівства, якого вважають національним героєм україни.
князь волинський (1238—1264), галицький (1238—1264), київський (1240), король русі (з грудня 1253/січня 1254). син князя романа великого та (як припускають) візантійської принцеси, доньки імператора ісаака іі ангела — єфросинії-анни. належить до старшої на русі гілки роду мономаховичів, династії романовичів (рюриковичів).
після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував галицько-волинську державу, створену його батьком романом великим. з перемінним успіхом чинив упертий опір монгольській експансії, одночасно нейтралізуючи військові спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави.
сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. за його правління побудовано холм, львів, крем'янець, данилів, стіжок, відновлено дорогочин. переніс столицю галицько-волинського князівства з галича до холму.
час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення галицько-волинської держави. маючи кордони по карпатах, дніпру та дунаю, за його правління вона стала найбільшою державою європи. сподіваючись на західних союзників у боротьбі із золотою ордою, прийняв від папи римського інокентія iv 1253 року пропозицію коронації і став королем всієї русі.
певний час був васалом золотої орди.