Используя текст и собственные знания, заполните нижеприведенную таблицу. Выдели не менее двух характерных особенностей кочевой цивилизации в период энеолита и эпохи бронзы Энеолит
Эпоха бронзы
1 факт
1 факт
2 факт
2 факт
В Казахстане Энеолит был на довольно высоком уровне. В IV-III тысячелетиях до н.э. стали появляться первые медные изделия в Казахстане. В Центральном и Восточном Казахстане в итоге было найдено около 100 поселений с литейными мастерскими (районы Жезказгана, Зыряновска и др.). Причем главным регионом здесь выступил Жезказган. Стоит отметить, что в Центральной Азии произошло приручение верблюда, горного барана, некоторых пород собак. Одомашнивание лошади произошло на территории Северного Казахстана. В эпохе энеолита в Северном Казахстане происходило развитие Ботайской культуры. Ботайская культура включает в себя такие
стоянки как: Ботай, Красный Яр, Бестамак. Она также была близка Терсекской культуре, которая была расположена географически рядом. Ботайская культура свое наименование получила по названию разъезда Ботай, возле которого было откопано первое характерное поселение Ботайской культуры, которое датировалось 3-2 тысячелетиями до н.э.
Ранний период (середина – конец 3-го тысячелетия до н.э.). В начале этого
времени на территорию Казахстана с запада проникают представители так называемой ямной культурно-исторической общности. Уникальными, самыми восточными «ямными» памятниками, являются курган №2 могильника Карагаш (200 км к ЮВ от г. Караганды) и погребение, обнаруженное в могильнике Григорьевка-2.
Средний период (XX–XIII вв. до н.э.). характеризуют памятники андроновской культурно-исторической общности (XVIII–XIIIвв. до н.э.), простиравшейся с запада на восток от Урала до Енисея и с севера на юг от тайги до гор Памира, Тянь-Шаня и Алтая. Территория Казахстана была основной зоной обитания андроновских племен, о чем свидетельствуют материалы многочисленных и ярких памятников, в том числе поселения, имеющие значительную площадь и могильники с большим количеством погребальных сооружений.
Поздний период (XII–IX вв. до н.э.). По наиболее ярким могильникам позднебронзовая культура населения Центрального Казахстана была названа бегазы-дандыбаевской. Оба могильника, давших
название культуре, находятся в Карагандинской области (могильник Дандыбай в
настоящее время затоплен водохранилищем). На могильнике Бегазы были раскопаны
грандиозные для того времени сооружения, названные мавзолеями. Они представляют
собой четырехугольные помещения, стены которых сложены из массивных каменных
блоков и обставлены огромными каменными плитами, сохранившими к настоящего
времени высоту до 2 м.
Внешняя политика связанна с уничтожением Игил, восстановление отношений России США по совместной миссией в Сирии, борьба с терроризмом, мир в Палестнине, Вышел из Парижского соглашения по климата,поддержка своих союзников в Азии (Япония Южная Корея Филиппины),жесткая критика Северной Кореи и новые санкции
У 863 р до Константинополя прибуло посольство від Великоморавського князя Ростислава. Посли передали імператора Михайла III прохання надіслати в Моравію місіонерів, які могли б вести проповіді на зрозумілій для моравов (моравян) мовою замість латинської мови німецького духовенства.
Великоморавська держава (830-906) була великим ранньофеодальною державою західних слов'ян. Мабуть, уже при першому князя Моймир (правил 830-846) представники княжого роду прийняли християнство. При наступника Мойміра Ростислава (846-870) Великоморавська держава вела посилену боротьбу з німецькою експансією, знаряддям якої була церква. Ростислав намагався протидіяти німецької церкви, створивши самостійну слов'янську епископию, а тому звернувся до Візантії, знаючи про те, що у Візантії і по сусідству з нею жили слов'яни.
Прохання Ростислава про надсилання місіонерів відповідала інтересам Візантії, давно прагнула поширити свій вплив на західних слов'ян. Ще більше відповідала вона інтересам візантійської церкви, відносини якої з Римом в середині 9 ст. ставали все більш ворожими. Якраз в рік прибуття Великоморавського посольства відносини ці настільки загострилися, що пап Микола навіть публічно прокляв патріарха Фотія.
Імператор Михайло III і патріарх Фотій прийняли рішення відправити до Великої Моравії місію на чолі з Костянтином Філософом і Мефодієм. Вибір цей був не випадковий. Костянтин вже мав багатий досвід місіонерської діяльності і показав себе в ній блискучим діалектиком і дипломатом. Рішення це було обумовлено так е тим, що брати, що походить з полуславянско-полугреческого міста Солуні, прекрасно знали слов'янську мову.
Костянтин (826-869) і його старший брат Мефодій (820-885) народилися і провели дитинство в шумному македонському портовому місті Солуні (нині Салоніки, Греція).
На початку 50-х років Костянтин проявив себе вмілим оратором, здобувши блискучу перемогу в дискусії над колишнім патріархом Арієм. Саме з цього часу імператор Михайло, а потім і патріарх Фотій починають майже безперервно направляти Костянтина як посланника Візантії до сусідніх народів для переконання їх у перевазі візантійського християнства над іншими релігіями. Так Костянтин в якості місіонера побував в Болгарії, Сирії та Хозарському каганаті.
Характер, а, отже, і життя Мефодія були багато в чому сходи, але багато в чому і відмінні від характеру і життя його молодшого брата.
Вони обидва жили в основному духовним життям, прагнули до втілення своїх переконань і ідей, не надаючи значення ні багатства, ні кар'єрі, ні слави. Брати ніколи не мали ні дружин, ні дітей, все життя поневірялися, так і не створивши собі вдома, і навіть померли на чужині. Не випадково і те, що до сьогоднішнього дня не дійшло жодного з літературних творів Костянтина і Мефодія, хоча обидва вони, особливо Костянтин, написали і перевели чимало наукових і літературних праць; нарешті, до сих пір не відомо, яку саме абетку створив Костянтин Філософ - кирилицю чи глаголицю.
Крім схожих рис, було в характері братів і чимало різного, однак, незважаючи на це, вони ідеально доповнювали один одного в совестной роботі. Молодший брат писав, старший перекладав його праці. Молодший створив слов'янську абетку, слов'янську писемність і книжкова справа, старший практично розвинув створене молодшим. Молодший був талановитим вченим, філософом, блискучим діалектиком і тонким філологом; старший - здібним організатором і практичним діячем.
Не дивно, що на скликаному з нагоди моравського посольства раді імператор заявив, що прохання князя Ростислава ніхто не виконає краще, ніж Костянтин Філософ. Після цього, за оповіданням «Житія», Костянтин пішов з ради і довго молився. За свідченням літописних і документальних джерел, потім він розробив слов'янську азбуку. «Пішов же Філософ і за старим звичаєм став на молитву і з іншими помічниками. І незабаром відкрив йому їх Бог, що слухає молитвам рабів своїх, і тоді склав письмена, і почав писати слова Євангелія: споконвіку б'слово і слово б'оу Бога, і Бог б'слово ( «Спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і слово було Бог ») та інше». * Крім Євангелія брати переклали слов'янською мовою і інші богослужбові книги (згідно «Паннорскому житієм» це були «Обраний апостол», «Псалтир» і окремі місця з «Церковних служб»). Таким чином, народився перший слов'янський літературна мова, багато слова якого досі живі в слов'янських мовах, в тому числі болгарському і російською.