На протяжении всего Средневековья одежда претерпевала характерные изменения, от простого романского стиля к вычурному и, в то же время, изысканному готическому. Мода длинный путь, изменяясь под менталитет и различные социальные, экономические и даже политические факторы. Разумеется, слово мода применимо было к богатому и знатному слою населения.
Так как существовало четкое классовое разделение людей, то и одежда отличалась по достатку и, что важно, месту в обществе: даже вдруг разбогатевший крестьянин (но это маловероятно) не мог носить шелка и бархат, а его жена — богато украшенное драгоценностями платье. Нельзя: надо было знать свое место, равноправием никаким тогда и не пахло. Поэтому такое понятие, как «мода», применимо только для знатного класса людей Средневековья. Богатые горожане и торговцы тоже могли красиво и богато одеваться, но необходимо было отличаться, соблюдать дистанцию и ни в коем случае не сойти за человека голубых кровей. Между знатью и остальными людьми в то время существовала огромная пропасть.
8–13 вересня 1648 р. війська Б. Хмельницького розбили під Пилявцями (Хмельницька область) 40-тисячне добре озброєне польське військо. Повстанцям дісталися значні трофеї — коні, зброя, вози.
У результаті перемог під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями на кінець 1648 року значна територія України була визволена від польсько-шляхетського панування. Б. Хмельницькому відкрилася перспектива визволення і західноукраїнських земель. 26 вересня 1648 р. повстанці підійшли до Львова й заволоділи Високим замком, а в жовтні того ж року почали облогу польської фортеці Замостя. Однак багатомісячний успішний похід військ Б. Хмельницького був припинений. Осіння негода, нестача провіанту й епідемія чуми, від якої помер і Максим Кривоніс, не сприяли подальшому розвитку бойових дій.
У таких умовах Б. Хмельницький погодився на переговори про перемир’я з новообраним польським королем Яном ІІ Казимиром. Знявши облогу Замостя і залишивши на Волині й Поділлі кілька козацьких загонів, Хмельницький із військом відійшов на Подніпров’я. Наприкінці грудня 1648 р. його святково зустрічало населення Києва.
Зборівський договір
Навесні 1649 р. польське військо на чолі з королем Яном ІІ Казимиром сконцентрувало свої сили на Волині поблизу фортеці Збараж (територія сучасної Тернопільської області). Війська Б. Хмельницького і його союзника — кримського хана почали облогу фортеці Збараж, де перебувало польське військо на чолі з Я. Вишневецьким і чекало прибуття головних сил шляхетської армії під проводом короля. Б. Хмельницький, розгадавши наміри Яна ІІ Казимира, несподівано для короля напав на його армію під Зборовом й оточив її. 5 і 6 серпня 1649 р. відбулися запеклі бої, польська армія зазнала значних втрат і була близька до розгрому. Однак кримський хан Іслам-Гірей ІІІ, який не був зацікавлений у зміцненні України, таємно змовившись із польським королем, припинив військові дії. Хмельницький змушений був виконати умови хана. 8 серпня 1649 р. він підписав із польським королем Зборівський договір.
За умовами цього договору до реєстру могли бути внесені лише 40 тисяч козаків, визначалася територія, на якій мали розташовуватися козаки (Київщина, Брацлавщина і Чернігівщина). На цій території вся влада належала гетьману та козацькій старшині. Усім учасникам повстання оголошувалася амністія, а польська шляхта отримала право повертатися у свої маєтки, що були в Україні.
Зборівський договір викликав невдоволення селянсько-козацьких мас. Уже на початку 1650 р. на Волині і Брацлавщині почалися виступи селян, які очолив полковник Данило Нечай.
Б. Хмельницький використав перемир’я для посилення своєї армії і поновив військовий союз із татарами. А для забезпечення флангу з боку Молдавії, що підтримувала союз із Польщею, Хмельницький у серпні 1650 р. послав у Молдавію свої загони, які захопили її столицю Ясси. Молдавський господар Василь Лупул припинив відносини з Польщею й установив дружні відносини з Україною, обіцяв віддати свою дочку Розанду за сина Хмельницького Тимоша. Однак Василь Лупул загинув у 1653 р. під час оборони Сучави.
На протяжении всего Средневековья одежда претерпевала характерные изменения, от простого романского стиля к вычурному и, в то же время, изысканному готическому. Мода длинный путь, изменяясь под менталитет и различные социальные, экономические и даже политические факторы. Разумеется, слово мода применимо было к богатому и знатному слою населения.
Так как существовало четкое классовое разделение людей, то и одежда отличалась по достатку и, что важно, месту в обществе: даже вдруг разбогатевший крестьянин (но это маловероятно) не мог носить шелка и бархат, а его жена — богато украшенное драгоценностями платье. Нельзя: надо было знать свое место, равноправием никаким тогда и не пахло. Поэтому такое понятие, как «мода», применимо только для знатного класса людей Средневековья. Богатые горожане и торговцы тоже могли красиво и богато одеваться, но необходимо было отличаться, соблюдать дистанцию и ни в коем случае не сойти за человека голубых кровей. Между знатью и остальными людьми в то время существовала огромная пропасть.
8–13 вересня 1648 р. війська Б. Хмельницького розбили під Пилявцями (Хмельницька область) 40-тисячне добре озброєне польське військо. Повстанцям дісталися значні трофеї — коні, зброя, вози.
У результаті перемог під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями на кінець 1648 року значна територія України була визволена від польсько-шляхетського панування. Б. Хмельницькому відкрилася перспектива визволення і західноукраїнських земель. 26 вересня 1648 р. повстанці підійшли до Львова й заволоділи Високим замком, а в жовтні того ж року почали облогу польської фортеці Замостя. Однак багатомісячний успішний похід військ Б. Хмельницького був припинений. Осіння негода, нестача провіанту й епідемія чуми, від якої помер і Максим Кривоніс, не сприяли подальшому розвитку бойових дій.
У таких умовах Б. Хмельницький погодився на переговори про перемир’я з новообраним польським королем Яном ІІ Казимиром. Знявши облогу Замостя і залишивши на Волині й Поділлі кілька козацьких загонів, Хмельницький із військом відійшов на Подніпров’я. Наприкінці грудня 1648 р. його святково зустрічало населення Києва.
Зборівський договір
Навесні 1649 р. польське військо на чолі з королем Яном ІІ Казимиром сконцентрувало свої сили на Волині поблизу фортеці Збараж (територія сучасної Тернопільської області). Війська Б. Хмельницького і його союзника — кримського хана почали облогу фортеці Збараж, де перебувало польське військо на чолі з Я. Вишневецьким і чекало прибуття головних сил шляхетської армії під проводом короля. Б. Хмельницький, розгадавши наміри Яна ІІ Казимира, несподівано для короля напав на його армію під Зборовом й оточив її. 5 і 6 серпня 1649 р. відбулися запеклі бої, польська армія зазнала значних втрат і була близька до розгрому. Однак кримський хан Іслам-Гірей ІІІ, який не був зацікавлений у зміцненні України, таємно змовившись із польським королем, припинив військові дії. Хмельницький змушений був виконати умови хана. 8 серпня 1649 р. він підписав із польським королем Зборівський договір.
За умовами цього договору до реєстру могли бути внесені лише 40 тисяч козаків, визначалася територія, на якій мали розташовуватися козаки (Київщина, Брацлавщина і Чернігівщина). На цій території вся влада належала гетьману та козацькій старшині. Усім учасникам повстання оголошувалася амністія, а польська шляхта отримала право повертатися у свої маєтки, що були в Україні.
Зборівський договір викликав невдоволення селянсько-козацьких мас. Уже на початку 1650 р. на Волині і Брацлавщині почалися виступи селян, які очолив полковник Данило Нечай.
Б. Хмельницький використав перемир’я для посилення своєї армії і поновив військовий союз із татарами. А для забезпечення флангу з боку Молдавії, що підтримувала союз із Польщею, Хмельницький у серпні 1650 р. послав у Молдавію свої загони, які захопили її столицю Ясси. Молдавський господар Василь Лупул припинив відносини з Польщею й установив дружні відносини з Україною, обіцяв віддати свою дочку Розанду за сина Хмельницького Тимоша. Однак Василь Лупул загинув у 1653 р. під час оборони Сучави.