Используя знания, полученные при изучении раздела, проанализируйте причины Второй мировой войны, ранжируя их по степени важности (поставьте номера против утверждений). Обоснуйте выбор наиболее важной причины и ответьте на вопрос.
5 марта 1711 г. указом русского императора Петра Первого был учреждён Правительствующий Сенат. Он стал высшим государственным органом в Российской империи по вопросам законодательства и государственного управления. Правительствующий Сенат был создан государем из-за его же постоянного отсутствия для решения вопросов на местах или военных вопросов, что часто мешало ему заниматься управлением. Прежде, в 1706, 1707 и 1710 гг. он неоднократно поручал дела доверенным людям, и от них строго требовалось, чтобы они решали поставленные перед ними задачи. Сенат был наделен весьма значительными полномочиями, он был образован «вместо его царского величества собственной персоны», на случай его временного отсутствия.
Війни Османської імперії з Габсбургами, які правили Австрією та Іспанією, зумовили її зближення з європейськими суперниками Відня й Мадрида. Першою у цьому списку стояла Франція. Укладений в 1535 р. франко-турецький договір був широко відомий під назвою "першої капітуляції". Французьким купцям та іншим підданим корони надавалося право безперешкодного в'їзду в магометанські землі, провадження своїх торговельних справ та відправлення християнського богослужіння. Треба сказати, ці привілеї були надані в односторонньому порядку. Капітуляція 1535 р. вводила пільговий режим для французької торгівлі в Туреччині, встановлювала непідсудність французьких купців турецькому суду за здійснені злочини, забезпечувала недоторканність особи купця та його майна. Англія дістала у 1580 р. такі ж пільги, як і Франція. З того часу і аж до Першої світової війни Османська імперія перебувала у сфері англо-французьких впливів, зокрема це знайшло свій вияв у Кримській війні 1853-1856 pp., коли Англія і Франція "вступилися" за скривджену Росією Туреччину і висадили свій десант у Криму. І, навпаки, бапканські народи, які боролися за свою незалежність від Істамбула, звикли орієнтуватися на православну Москву (Петербург) та дещо менше – на Відень і Берлін.
