Используя знания, проанализируйте итоги Второй мировой войны, ранжируя их по степени важности (поставьте номера против утверждений). Обоснуйте выбор наиболее важной причины и ответьте на вопрос (6Б) А) Рост международного авторитета СССР Б) Развитие военно-технической мысли, совершенствование вооружений. Появление ядерного оружия. С) На основе антифашистской коалиции создана ООН. Д) Освобождение стран Восточной Европы Советским Союзом. Е) Повержен фашизм. Восстановлена независимость и суверенитет стран Европы и Азии.
Від ІІІ ст. до н. е. і до кінця VІ ст. китайська цивілізація переживала кризу. Її наслідком стало остаточне утвердження імперії як форми організації китайського суспільства. До того ж цю форму запозичили й сусідні з Китаєм народи: японці, корейці, в’єтнамці.
Нарешті, 589 р. полководець Ян Цзянь силою зброї відновив єдність Китаю. Він був проголошений імператором і заснував династію Суй (581 – 618 рр.).
Проте цій династії не судилося тривалий час утримувати владу. Нерозважлива внутрішня та зовнішня політика виснажила ресурси країни, яка ще не встигла оговтатися від попередніх випробувань. Останній імператор дому Суй Ян Ді був убитий змовниками і до влади доступилася династія Тан (618 – 907 рр.). Її перші правителі Лі Юань і Лі Шимінь проводили доволі розсудливу політику, яка забезпечила розквіт Китаю. Нові правителі провели перерозподіл землі. Наполегливою працею мільйонів селян спустошені землі перетворилися на родючі ниви. А продумана податкова система забезпечила державі значні прибутки.
Династія Тан проводила активну завойовницьку зовнішню політику. Китай воював проти тюрків-кочівників і на початку VІІ ст. розгромив їх. Це дозволило імперії остаточно утвердити свій контроль над Великим шовковим шляхом. Також імперія встановила свою зверхність над Кореєю, Індокитаєм, Тибетом.
Помітні зрушення відбувалися тоді й у господарстві та повсякденному житті. Поширилося вирощування і споживання рису та чаю, які швидко стали традиційними продуктами харчування китайців. Почалося виготовлення цукру із цукрової тростини. Застосовувалася вдосконалена сільськогосподарська техніка: селяни користувалися одинадцятьма типами плугів, а також поливним колесом із глечиками, що приводилося в рух робочою худобою. Скрізь діяли водяні млини. З’явилися перші вироби із порцеляни.
Объяснение:
1.Римляне покорили могущественную ранее Македонию, а вслед за тем, в середине II века до н. э., завоевали Грецию. 2.Причины греко-персидских воин. Их периодизация. Формирование греческих полисов, сопровождавшееся бурными социально-политическими потрясениями, завершилось к концу VI в. до н. э. Внутреннее положение в Балканской Греции стабилизировалось, в многочисленных полисах оживилась хозяйственная жизнь, укрепилось политическое положение средних гражданства, создались условия для развития культуры.
Война греков с Персией датируется 500—449 гг. до н. э. , т. е. это одно из самых продолжительных военных столкновений в мировой истории. Обычно в научной литературе принято называть борьбу греков с персидской державой греко-персидскими войнами потому, что военные действия велись не непрерывно, а распадались наряд военных кампаний, более или менее продолжительных. Таких военных кампаний можно выделить пять:
1. 500—494 гг. до н. э. — восстание Милета и греческих городов Малой Азии против персидского ига.
2. 492—490 гг. до н. э.— первое вторжение персидских войск на территорию Балканской Греции.
3. 480—479 гг. до н. э. — поход Ксеркса на Грецию — кульминационный пункт греко-персидских войн.
4. 478—459 гг. до н. э. — изменение характера военных действий, переход стратегической инициативы к грекам, освобождение от персов греческих городов островов Эгейского моря и Малой Азии. Усиление афинского военного могущества.
5. 459—449 гг. до н. э. — военная экспедиция Афин и их союзников в Египет и завершение греко-персидских войн.
3.В начальной стадии становления империи для римлян было важно взять в свои руки всю торговлю Средиземноморья. На этом пути были насколько противников, которые весьма успешно занимались торговлей в этом регионе задолго до Рима. Одним из этих городов был представитель союза греческих городов Коринф, а так же Карфаген в Африке. С этими силами были затяжные войны, и после победы в обоих случаях римляне предпочли разрушить города конкурентов, что бы те никогда не восстановили былую силу и богатство.