Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]
В ранг причин поражения Красной Армии определенно могут входить варианты «1.Нападение Германии было внезапным. 2.Не хватало опытных командных кадров. 3.Войска не были приведены в боевую готовность.» и тому есть объяснения. Например, нападение Германии было внезапным по причине того, что руководство по последнего не верило в возможность войны и не подготавливало необходимые ресурсы для защиты границ. Военных кадров, стратегов действительно не хватало, так как большая часть из командного состава была подвергнута репрессиям. Это не единицы, это 4 десятка тысяч человек, среди которых около 2х тысяч генералов. В соответствии со всем выше сказанным, войска были не приведены в боевую готовность.
Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]