В 1446 году у Атбасара Абулхаир одержал победу над войском акордынского Мустафы-хана. После этого он захватил города Сыгнак, Сузак, Аркук, имевшие важное экономическое значение. Новой столицей ханства Абулхаира стал Сыгнак, распадавшийся на пересечении торговых путей из Средней Азии в Дешт-и-Кыпчак.
Абулхаир стремился захватить крупные города Средней Азии, воевал против Могулистана. Захваченные города раздавал в виде уделов поддерживавшим его вождям племен. В 1446 году Абулхаир захватил Самарканд. Несмотря на успешные походы, внутриполитическая обстановка в его государстве была нестабильной.
Ослабление и распад ханства Абулхаира.
В 1457 году около Сыгнака Абулхаир потерпел сокрушительное поражение от ойратов под командованием Уз-Темир-тайши. Это сильно ослабило государство «кочевых узбеков», послужив одной из причин его быстрого упадка.
В конце 50-х – начале 60 гг. XIV века в западную часть Могулистана от ханства Абулхаира откочевала часть племен во главе с султанами Кереем и Жаныбеком. Абулхаир, решив покарать мятежных султанов, предпринял в 1468 году поход в Могулистан, но во время похода заболел и умер в местности Аккыстау близ Алматы.
Iван Брюховецький (? - 1668 р.) - гетьман Лівобережної України в 1663-1668 рр. Обраний гетьманом Лі- вобережної України на Чорній раді в Ніжині. Відразу після цього уклав із Московською державою Батуринські статті 1663 р. Був першим з українських гетьманів, який здійснив візит до Москви й підписав нові Московські статті, що значно обмежували права Гетьманщини. У 1668 р. лівобережні козаки, дізнавшись про наближення військ правобережного гетьмана П. Дорошенка, стратили Брюховецького
Юрій Хмельницький (близько 1641 - після 1681) - молодший син Богдана Хмельницького, гетьман усієї України в 1657 та 1659-1663 рр. і Правобережної України в 1677-1681 та 1685 рр. На посаді гетьмана намагався продовжувати справу батька й шукав союзника, який гарантував би самостійність і цілісність Гетьманьщини. Під тиском обставин підписав договори, що обмежували державні права України - Переяславські статті 1659 р. із Московською державою і Слободищенський трактат 1660 р. із Річчю Посполитою. Усвідомивши здійснені помилки і втрату підтримки козацтвом, у 1663 р. зрікся гетьманства. Під час боротьби за владу на Правобережжі спочатку підтримуваз П. Дорошенка, а потім П. Суховія та М. Ханенка. У 1669 р. був захоплений татарами і відправлений до Стамбула. На початку 1677 р., коли турецький султан розпочав активну боротьбу за Правобережну Україну, Юрія Хмельницького він призначив гетьманом і «князем малоросійської України» на правах свого васала зі столицею в Немирові. Спроби Юрія Хмельницького об'еднати під своєю владою Україну були невдалими. Після укладення Бахчисарайського миру 1681 р. був позбавлений гетьманства і відкликаний до Стамбула. Подальша його доля невідома.
В 1446 году у Атбасара Абулхаир одержал победу над войском акордынского Мустафы-хана. После этого он захватил города Сыгнак, Сузак, Аркук, имевшие важное экономическое значение. Новой столицей ханства Абулхаира стал Сыгнак, распадавшийся на пересечении торговых путей из Средней Азии в Дешт-и-Кыпчак.
Абулхаир стремился захватить крупные города Средней Азии, воевал против Могулистана. Захваченные города раздавал в виде уделов поддерживавшим его вождям племен. В 1446 году Абулхаир захватил Самарканд. Несмотря на успешные походы, внутриполитическая обстановка в его государстве была нестабильной.
Ослабление и распад ханства Абулхаира.
В 1457 году около Сыгнака Абулхаир потерпел сокрушительное поражение от ойратов под командованием Уз-Темир-тайши. Это сильно ослабило государство «кочевых узбеков», послужив одной из причин его быстрого упадка.
В конце 50-х – начале 60 гг. XIV века в западную часть Могулистана от ханства Абулхаира откочевала часть племен во главе с султанами Кереем и Жаныбеком. Абулхаир, решив покарать мятежных султанов, предпринял в 1468 году поход в Могулистан, но во время похода заболел и умер в местности Аккыстау близ Алматы.
Iван Брюховецький (? - 1668 р.) - гетьман Лівобережної України в 1663-1668 рр. Обраний гетьманом Лі- вобережної України на Чорній раді в Ніжині. Відразу після цього уклав із Московською державою Батуринські статті 1663 р. Був першим з українських гетьманів, який здійснив візит до Москви й підписав нові Московські статті, що значно обмежували права Гетьманщини. У 1668 р. лівобережні козаки, дізнавшись про наближення військ правобережного гетьмана П. Дорошенка, стратили Брюховецького
Юрій Хмельницький (близько 1641 - після 1681) - молодший син Богдана Хмельницького, гетьман усієї України в 1657 та 1659-1663 рр. і Правобережної України в 1677-1681 та 1685 рр. На посаді гетьмана намагався продовжувати справу батька й шукав союзника, який гарантував би самостійність і цілісність Гетьманьщини. Під тиском обставин підписав договори, що обмежували державні права України - Переяславські статті 1659 р. із Московською державою і Слободищенський трактат 1660 р. із Річчю Посполитою. Усвідомивши здійснені помилки і втрату підтримки козацтвом, у 1663 р. зрікся гетьманства. Під час боротьби за владу на Правобережжі спочатку підтримуваз П. Дорошенка, а потім П. Суховія та М. Ханенка. У 1669 р. був захоплений татарами і відправлений до Стамбула. На початку 1677 р., коли турецький султан розпочав активну боротьбу за Правобережну Україну, Юрія Хмельницького він призначив гетьманом і «князем малоросійської України» на правах свого васала зі столицею в Немирові. Спроби Юрія Хмельницького об'еднати під своєю владою Україну були невдалими. Після укладення Бахчисарайського миру 1681 р. був позбавлений гетьманства і відкликаний до Стамбула. Подальша його доля невідома.