ИЗ ЗАВЕЩАНИЯ ФРИДРИХА II: Я жил философом и хочу быть погребенным, как таковой, — без великолепия, без пышности, без помпы Я никогда не был ни скуп, ни богат; я не располагал большими суммами — на государственные доходы я смотрел, как на святыню, коснуться которой не смеет ни одна нечестивая рука; никогда общественные доходы не поступали в мое личное пользование
Мое управление не нарушает покоя моей совести, и я не побоялся бы дать о нем публичный отчет.
Мои последние желания в момент смерти будут направлены ко благу государства. Да будет оно управляемо всегда со справедливостью, мудростью и твердостью! Да будет оно счастливейшим из государств в силу мягкости законов, наиболее справедливо управляемо в отношении финансов, наиболее доблестно защищаемо солдатом, жаждущим лишь чести и военной славы! Да будет оно жить, процветая до конца веков!
1. Что можно сказать на основании этого текста о переменах в сознании правящих монархов XVIII века в сравнении с мнениями о себе их предшественников, например Людовика XIV?
2. Каким видится Фридриху И благополучное государство?
3. Попытайтесь на основании этого документа установить, что нового появилось в отношении короля к обществу.
Відповідь:
Битва на Балтійському морі (1914—1918)Пояснення:
Кампанія на Балтійському морі (1914—1918) — військові дії флотів Антанти (Російської та Британської імперій) проти військово-морських сил Німецької імперії на морському просторі Балтійського моря в роки Першої світової війни.
До початку воєнних дій російський Балтійський флот значно поступався німецькому кайзерівському флоту, тому усі його плани будувалися з розрахунку на підтримку дій своїх наземних сил. Втім, кайзерівський флот для дій на Балтійському морі обмежився незначним угрупованням бойових кораблів, яке виконувало другорядні завдання. З початку серпня 1914 року розпочалися бойові дії, які скоріше мали характер розвідки боєм, ніж повномасштабних бойових зіткнень флотів двох держав. Протягом кампанії 1914 року російський Балтійський флот перейшов від пасивного очікування противника в гирлі Фінської затоки до активних дій на всій акваторії моря.
оліти́чні репре́сії — різні заходи примусу, що застосовуються державою з політичних мотивів. До таких засобів можуть входити позбавлення волі або й життя, примусове лікування в психіатричних установах, вигнання з країни і позбавлення громадянства, залучення до примусової праці в умовах обмеження свободи, а також інше позбавлення або обмеження прав і свобод осіб, які визнавалися соціально небезпечними для держави або політичного ладу за класовими, соціальними, національними, релігійними або іншими ознаками, яке здійснювалося за рішеннями судів та інших органів, що наділялися судовими функціями, або в адміністративному порядку органами виконавчої влади, посадовими особами та громадськими організаціями або їх органами, що наділялися адміністративними повноваженнями.[1]