По легенде, в гроте на Палатинском холме пастух Фаустул нашёл выкормленных волчицей младенцев – Ромула и Рема. Они выросли и узнали, что их настоящие родители – это бог войны Марс и жрица Рея Сильвия. А дедом Ромула и Рема был царь города Альба Лонга Нумитор, свергнутый с трона своим братом. Братья вернулись в Альба Лонгу и вернули власть своему деду. Однако жить там не захотели, а вместо этого решили основать свой город.
Ромул выбрал для нового города холм Палатин, а Рем предпочёл соседний Авентин. Историк Тит Ливий рассказывает, что братья решили гадать, кто прав, по полёту птиц. Рем увидел над своим холмом шесть коршунов, а Ромул – двенадцать. Близнецы горячо заспорили, и Ромул убил Рема. Другая, более известная версия гласит, что Рем, дразня брата, перешагнул борозду, которой тот обозначил границу города. Финал всё тот же: Ромул рассердился и убил Рема.
ран та Туреччина ідеально підходять для порівняльного аналізу, оскільки вони були одними з небагатьох мусульманських країн, які пережили епоху європейського імперіалізму як незалежні держави. Модернізація значною мірою була роботою корінних еліт в обох суспільствах. У міжвоєнний період національні еліти в Туреччині та Ірані усвідомлювали схожість між собою, і політика, що проводилася в одній країні, часто впливала на іншу. Мустафа Кемаль Ататюрк в Туреччині та Реза Шах Пахлаві в Ірані намагалися сприяти соціально-економічній модернізації у відповідних країнах, наслідуючи Захід. Хоча Ататюрк виправдовував авторитарне правління тимчасовим явищем, називаючи його періодом «опіки», після якого Туреччина здійснить перехід до повноцінної демократії, але, схоже, Реза Шах хвилювався з цього приводу. Після Другої світової війни політичні траєкторії двох країн розійшлися. Туреччина стала «військовою демократією», тоді як Іраном правили спочатку самодержавна монархія, а потім ісламська теократія. В останні роки, здається, Туреччина та Іран схожі і розхожі. З одного боку, ідеологічні основи військового кемалізму та ісламізму опіки, відповідно, все частіше обговорюються та ставляться під сумнів у кожній країні. Однак, поки Туреччина переживає процес демократизації та демілітаризації, теократія в Ірані перетворюється на більш мілітаризований режим, при цьому Революційні гвардії здійснюють посилений контроль як над економікою, так і за політикою.
Основні спільні риси розвитку:
1) Постійна відсіч потенційним претендентам, які зазіхали на їх територіальну цілісність та суверенітет;
2) Модернізаційні процеси, однак із різними результатами та наслідками;
3) Іран, вслід та за прикладом Туреччини проводить ряд реформ: судову, земельну та фінансову;
4) Адаптація елементів західного (про європейського зразка).
Объяснение:
По легенде, в гроте на Палатинском холме пастух Фаустул нашёл выкормленных волчицей младенцев – Ромула и Рема. Они выросли и узнали, что их настоящие родители – это бог войны Марс и жрица Рея Сильвия. А дедом Ромула и Рема был царь города Альба Лонга Нумитор, свергнутый с трона своим братом. Братья вернулись в Альба Лонгу и вернули власть своему деду. Однако жить там не захотели, а вместо этого решили основать свой город.
Ромул выбрал для нового города холм Палатин, а Рем предпочёл соседний Авентин. Историк Тит Ливий рассказывает, что братья решили гадать, кто прав, по полёту птиц. Рем увидел над своим холмом шесть коршунов, а Ромул – двенадцать. Близнецы горячо заспорили, и Ромул убил Рема. Другая, более известная версия гласит, что Рем, дразня брата, перешагнул борозду, которой тот обозначил границу города. Финал всё тот же: Ромул рассердился и убил Рема.
Объяснение:
ран та Туреччина ідеально підходять для порівняльного аналізу, оскільки вони були одними з небагатьох мусульманських країн, які пережили епоху європейського імперіалізму як незалежні держави. Модернізація значною мірою була роботою корінних еліт в обох суспільствах. У міжвоєнний період національні еліти в Туреччині та Ірані усвідомлювали схожість між собою, і політика, що проводилася в одній країні, часто впливала на іншу. Мустафа Кемаль Ататюрк в Туреччині та Реза Шах Пахлаві в Ірані намагалися сприяти соціально-економічній модернізації у відповідних країнах, наслідуючи Захід. Хоча Ататюрк виправдовував авторитарне правління тимчасовим явищем, називаючи його періодом «опіки», після якого Туреччина здійснить перехід до повноцінної демократії, але, схоже, Реза Шах хвилювався з цього приводу. Після Другої світової війни політичні траєкторії двох країн розійшлися. Туреччина стала «військовою демократією», тоді як Іраном правили спочатку самодержавна монархія, а потім ісламська теократія. В останні роки, здається, Туреччина та Іран схожі і розхожі. З одного боку, ідеологічні основи військового кемалізму та ісламізму опіки, відповідно, все частіше обговорюються та ставляться під сумнів у кожній країні. Однак, поки Туреччина переживає процес демократизації та демілітаризації, теократія в Ірані перетворюється на більш мілітаризований режим, при цьому Революційні гвардії здійснюють посилений контроль як над економікою, так і за політикою.
Основні спільні риси розвитку:
1) Постійна відсіч потенційним претендентам, які зазіхали на їх територіальну цілісність та суверенітет;
2) Модернізаційні процеси, однак із різними результатами та наслідками;
3) Іран, вслід та за прикладом Туреччини проводить ряд реформ: судову, земельну та фінансову;
4) Адаптація елементів західного (про європейського зразка).