З другої половини XVII ст. мистецтво гравюри та книгодрукування в Україні переживає новий етап розвитку. Цьому сприяли великі українські друкарні Києво-Печерської лаври, Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові, Ставропігійського братства у Львові. Риси бароко стали проявлятися в оформленні книг, у яких гравюри набули складної композиції та пишних декоративних форм.
Кращими українськими митцями-граверами XVII—XVIII ст. вважалися Ілля, Олександр і Леонтій Тарасевичі, Григорій Левицький та ін.
Ім’я майстра Іллі добре відоме в історії української гравюри початку XVII ст. До творів Іллі належать близько п’ятисот високохудожніх гравюр до кращих видань друкарень львівського Ставропігійського братства, Києво-Печерської лаври, приватного видавця Михайла Сльозки. Митець створив ілюстрації до Апостола, Біблії, Великого требника Петра Могили та ін. Із творчістю Іллі пов’язані найвищі досягнення української ксилографії XVII ст. Творчість гравера-ілюстратора відіграла певну роль в утвердженні в українському мистецтві нових художніх жанрів — пейзажного, батального, портретного.
Велику увагу українські майстри графічного мистецтва приділяли зовнішньому вигляду книги. Існували традиції оформлення титульної сторінки. У багатьох книгах («Апостол», «Псалтир» Києво-Печерської лаври) вона вирішувалася у вигляді архітектурного порталу. У деяких книгах зображення вписували в медальйони, що розташовувалися серед декору з листя та гілок. Текст книги прикрашався заставками, початковими літерами, кінцівками, рамками та іншими декоративними елементами. Характерним було також уміщення гравюр
А)Артамо́н Серге́евич Матве́ев (1625 — 15 (25) мая 1682[1], Москва) — русский государственный деятель, «великого государя ближний боярин», руководитель русского правительства в конце царствования Алексея Михайловича, один из первых «западников».
Б)Тя́пкин, Василий Михайлович — русский государственный деятель, дипломат, стрелецкий полковник, думный дворянин и стольник. Был первым постоянным русским резидентом за границей.[1] Первый посланник и резидент в Польше, был послом в Турции на Украине и в Крыму.
В)Иван Петлин (XVII век) — томский сибирский казак времён царя Михаила Федоровича, первый русский посланник в Китай с официальной миссией (1618—1619), составил «Роспись китайскому государству и пообинскому и др. государствам и улусам» с чертежом (1620). Эту «Роспись» историк Карамзин считал переделкой «Росписи» Петрова (1565).
З другої половини XVII ст. мистецтво гравюри та книгодрукування в Україні переживає новий етап розвитку. Цьому сприяли великі українські друкарні Києво-Печерської лаври, Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові, Ставропігійського братства у Львові. Риси бароко стали проявлятися в оформленні книг, у яких гравюри набули складної композиції та пишних декоративних форм.
Кращими українськими митцями-граверами XVII—XVIII ст. вважалися Ілля, Олександр і Леонтій Тарасевичі, Григорій Левицький та ін.
Ім’я майстра Іллі добре відоме в історії української гравюри початку XVII ст. До творів Іллі належать близько п’ятисот високохудожніх гравюр до кращих видань друкарень львівського Ставропігійського братства, Києво-Печерської лаври, приватного видавця Михайла Сльозки. Митець створив ілюстрації до Апостола, Біблії, Великого требника Петра Могили та ін. Із творчістю Іллі пов’язані найвищі досягнення української ксилографії XVII ст. Творчість гравера-ілюстратора відіграла певну роль в утвердженні в українському мистецтві нових художніх жанрів — пейзажного, батального, портретного.
Велику увагу українські майстри графічного мистецтва приділяли зовнішньому вигляду книги. Існували традиції оформлення титульної сторінки. У багатьох книгах («Апостол», «Псалтир» Києво-Печерської лаври) вона вирішувалася у вигляді архітектурного порталу. У деяких книгах зображення вписували в медальйони, що розташовувалися серед декору з листя та гілок. Текст книги прикрашався заставками, початковими літерами, кінцівками, рамками та іншими декоративними елементами. Характерним було також уміщення гравюр
А)Артамо́н Серге́евич Матве́ев (1625 — 15 (25) мая 1682[1], Москва) — русский государственный деятель, «великого государя ближний боярин», руководитель русского правительства в конце царствования Алексея Михайловича, один из первых «западников».
Б)Тя́пкин, Василий Михайлович — русский государственный деятель, дипломат, стрелецкий полковник, думный дворянин и стольник. Был первым постоянным русским резидентом за границей.[1] Первый посланник и резидент в Польше, был послом в Турции на Украине и в Крыму.
В)Иван Петлин (XVII век) — томский сибирский казак времён царя Михаила Федоровича, первый русский посланник в Китай с официальной миссией (1618—1619), составил «Роспись китайскому государству и пообинскому и др. государствам и улусам» с чертежом (1620). Эту «Роспись» историк Карамзин считал переделкой «Росписи» Петрова (1565).
Объяснение: