Впервые мысль о необходимости введения элементарного начального образования для детей всех сословий зародилась у Петра I, которому нужны были школы для подготовки грамотных людей, необходимых для государственной службы. Для этого по указам 1714 г. и 1715 г. в разных городах империи при архиерейских домах и монастырях открывались цифирные или арифметические школы, в которых «молодые ребятки» (от 10 до 14 лет) получали элементарное образование.
В 1764 г. было открыто первое в России женское учебное заведение – Воспитательное общество благородных девиц (Смольный институт), ставшее впоследствии моделью и образцом для всех женских институтов. Воспитательно-образовательная часть Смольного строилась на принципах французской системы женского воспитания, когда в женщине «видели главным образом украшение семьи и общества». Спустя год при Смольном институте открылось училище для обучения мещанских девушек (причем в данном случае, под «мещанством» подразумевались все сословия, кроме крепостных крестьян). В отличие от Смольного во главу образовательного процесса было поставлено обучение определенным профессиональным навыкам – рукоделию (изготовление различных изделий на продажу) и «домостроительству».
Идея создания общеобразовательной школы, дающей первоначальные знания независимо от сословной принадлежности, была реализована усилиями ЕкатериныII. В 1781 г. на собственные средства императрицы в Петербурге открылось первое в России начальное училище для детей обоего пола – Исаакиевское. В этом же году в столице были открыты еще 6 училищ, в которых велось обучение чтению, письму, закону божьему, арифметике и рисованию.
Товариство «Просвіта» (1868—1939) — громадська організація, утворена 1868 року у Львові з метою культурно-наукового розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу.Співзасновником і головою був громадський діяч і політик, священник УГКЦ Микола Устиянович.«Просвіта» поширила діяльність на всі українські землі (найпотужніші мережі — у Галичині, на Буковині, Поділлі, Київщині, Волині, у Закарпатській Україні). Створена організаційна структура (філії—читальні) в західноукраїнських землях підпорядковувалася Львівському товариству «Просвіта». У підросійській Україні «Просвіти», утворені 1905—07 роках в губернських містах, координували роботу осередків, що з 1917 року діяли за власними статутами.1910—1922 роки «Просвіта» діяла на території Зеленого Клину і стала поштовхом до формування і проголошення Української Далекосхідної Республіки.[1][відсутнє в джерелі][2][неавторитетне джерело]«Просвіта» почала з науково-освітньої діяльності, переймаючи цю царину у Галицько-руської матиці. При товаристві працювали спеціально створені термінологічна та з підготовки підручників комісіїТовариство відкривало бібліотеки, друкарні, книгарні, народні театри, кінотеатри, музеї, здійснювало постановку спектаклів на українську тематику, відзначення ювілеїв відомих українських діячів, визначних подій національного значення, організацію публічних читань, упорядкування українських шкіл.Деякі діячі товариств, починаючи з 1860-х років, представляли інтереси українського народу в Галицькому крайовому сеймі та австрійському парламенті, так у 1861–1866 — голова «Просвіти» громадський діяч і політик, священник УГКЦ Микола Устиянович був послом до Галицького сейму. Парламентські представництва за участю членів «Просвіти» у 1860—80-х років відстоювали надання дотацій на видавництво, забезпечення окремих видів економічної діяльності, навчання українською мовою, відкриття українських гімназій, семінарій, заснування кафедри української історії у Львівському університеті, згодом — українського університету у Львові.У 1880—90-х роках діячі «Просвіти» активізували парламентську діяльність, участь у маніфестаціях, національних святах, вічах, стали засновниками перших політичних партій (див. Партії політичні).На початку 1920-х років в Галичині, на Волині, Закарпатті товариства провадили активну культурно-освітню діяльність. На Київщині, Катеринославщині, Поділлі діяльність «Просвіти» провадилася до початку 1920-х років, у середині 1920-х років частина їх була реорганізована, інші самоліквідовувалися. На Волині «Просвіта» функціонувала до 1929 року в Рівному, до 1934 — у Луцьку, осередки товариства, підпорядковані Львівській «Просвіті», до середини 1930-х роках могли працювати в інших місцевостях Волині.Найплідніше у 1920—30-ті роки «Просвіта» працювала в Галичині та на Закарпатті. 1939 року, з окупацією угорськими, а згодом радянськими військами українських земель, діяльність товариств на Закарпатті та в Галичині була припинена.
Образование в XVIII веке
Дореволюционное образование
Женские институты
Женские гимназии
Мужские гимназии
Реальные училища
Советское образование
Образ учителя
Образ школьника
Из истории математической школы
Учебники и пособия
Образование в XVIII веке
Впервые мысль о необходимости введения элементарного начального образования для детей всех сословий зародилась у Петра I, которому нужны были школы для подготовки грамотных людей, необходимых для государственной службы. Для этого по указам 1714 г. и 1715 г. в разных городах империи при архиерейских домах и монастырях открывались цифирные или арифметические школы, в которых «молодые ребятки» (от 10 до 14 лет) получали элементарное образование.
В 1764 г. было открыто первое в России женское учебное заведение – Воспитательное общество благородных девиц (Смольный институт), ставшее впоследствии моделью и образцом для всех женских институтов. Воспитательно-образовательная часть Смольного строилась на принципах французской системы женского воспитания, когда в женщине «видели главным образом украшение семьи и общества». Спустя год при Смольном институте открылось училище для обучения мещанских девушек (причем в данном случае, под «мещанством» подразумевались все сословия, кроме крепостных крестьян). В отличие от Смольного во главу образовательного процесса было поставлено обучение определенным профессиональным навыкам – рукоделию (изготовление различных изделий на продажу) и «домостроительству».
Идея создания общеобразовательной школы, дающей первоначальные знания независимо от сословной принадлежности, была реализована усилиями ЕкатериныII. В 1781 г. на собственные средства императрицы в Петербурге открылось первое в России начальное училище для детей обоего пола – Исаакиевское. В этом же году в столице были открыты еще 6 училищ, в которых велось обучение чтению, письму, закону божьему, арифметике и рисованию.