1) В кальвинистской церкви предопредлено, независимо от совершенных дел, в католической зависит от совершенных дел(зарабатывание).
2)Лютеране считают, что после грехопадения Адама все люди рождаются грешными, то есть в состоянии прирожденной не не нарушать Божью волю. Посему, неизбежно все они навлекают на себя Божье осуждение, перед которым никто из людей не в состоянии оправдаться своими собственными силами или поступками.
Кальвинизм отличается учением о полном предопределении Божием одних к других к гибели, поэтому считают что дела веры не нужны для по ним всего лишь определяется, истинна товя вера или нет.
На політичну сцену Андрій Боголюбський вийшов у середині 1140-х років. 1147 разом з братом Ростиславом ходив за наказом батька на Рязань[1]. Під час війни за Київ між Юрієм Долгоруким і його небожем Ізяславом Мстиславичем (1148—1151) Андрій Боголюбський підтримував батька. Коли батько сідав на київський престол, він наділяв синів своїми володіннями. 1149 року А. Боголюбський одержав від батька Вишгород, а 1150, замість нього, Турів, Пінськ, Дорогобуж і Пересопницю, але 1151 року до Києва повернувся Ізяслав, А. Боголюбський утратив ці володіння.
1) В кальвинистской церкви предопредлено, независимо от совершенных дел, в католической зависит от совершенных дел(зарабатывание).
2)Лютеране считают, что после грехопадения Адама все люди рождаются грешными, то есть в состоянии прирожденной не не нарушать Божью волю. Посему, неизбежно все они навлекают на себя Божье осуждение, перед которым никто из людей не в состоянии оправдаться своими собственными силами или поступками.
Кальвинизм отличается учением о полном предопределении Божием одних к других к гибели, поэтому считают что дела веры не нужны для по ним всего лишь определяется, истинна товя вера или нет.
Князь Вижгородський
На політичну сцену Андрій Боголюбський вийшов у середині 1140-х років. 1147 разом з братом Ростиславом ходив за наказом батька на Рязань[1]. Під час війни за Київ між Юрієм Долгоруким і його небожем Ізяславом Мстиславичем (1148—1151) Андрій Боголюбський підтримував батька. Коли батько сідав на київський престол, він наділяв синів своїми володіннями. 1149 року А. Боголюбський одержав від батька Вишгород, а 1150, замість нього, Турів, Пінськ, Дорогобуж і Пересопницю, але 1151 року до Києва повернувся Ізяслав, А. Боголюбський утратив ці володіння.