Усуни — кочевое племя индоевропейского либо тюркского происхождения, обитавшее в древности на севере современного Синьцзяна, а затем в гуннскую эпоху переселившееся на территорию Семиречья. Историю усуней можно проследить начиная с II в. до н. э.
Скотоводство играло в жизни усуней определяющую роль. Усуни разводили преимущественно лошадей и овец[32]. Частная собственность распространялась не только на скот, но и на землю[источник не указан 3557 дней]. Самыми богатыми считались усуни, имевшие 4—5 тысяч лошадей. Своих лошадей усуни метили племенной тамгой[33] (тавро). Тамга усуней изображала ворона[34]. Размеры погребального кургана зависели от положения в обществе и степени богатства. Ювелирные изделия, оружие отражали их религиозные представления и взгляды на мир.
До наших днів дійшли багато пам'ятників архітектури, які можна віднести до елліністичного типу. Наприклад, фортеця в Дербенті (рис. IV.2), храм в Гаріі, який був зведений в I ст. до н.е. у Вірменії (рис. IV.3).
На уламках імперії Олександра виникає ряд держав. Серед них елліністичне Єгипетське царство, Пергамское царство в Малій Азії, держава Селевкідів на територіях Іраку, Ірану, Азербайджану, частині Вірменії, Південного Дагестану, Близького Сходу, Афганістану, Пакистану, Гірського Таджикистану (Бадахшана) і частини Киргизії, ряд дрібніших царств в Малій Азії, торгова олігархічна республіка на острові Родос. Визнаними центрами елліністичного світу в цей період поряд з Афінами стають Олександрія Єгипетська, Селевкія на Тигру, Пергам, Мараканда.
Усуни — кочевое племя индоевропейского либо тюркского происхождения, обитавшее в древности на севере современного Синьцзяна, а затем в гуннскую эпоху переселившееся на территорию Семиречья. Историю усуней можно проследить начиная с II в. до н. э.
Скотоводство играло в жизни усуней определяющую роль. Усуни разводили преимущественно лошадей и овец[32]. Частная собственность распространялась не только на скот, но и на землю[источник не указан 3557 дней]. Самыми богатыми считались усуни, имевшие 4—5 тысяч лошадей. Своих лошадей усуни метили племенной тамгой[33] (тавро). Тамга усуней изображала ворона[34]. Размеры погребального кургана зависели от положения в обществе и степени богатства. Ювелирные изделия, оружие отражали их религиозные представления и взгляды на мир.
Объяснение:
Объяснение:
До наших днів дійшли багато пам'ятників архітектури, які можна віднести до елліністичного типу. Наприклад, фортеця в Дербенті (рис. IV.2), храм в Гаріі, який був зведений в I ст. до н.е. у Вірменії (рис. IV.3).
На уламках імперії Олександра виникає ряд держав. Серед них елліністичне Єгипетське царство, Пергамское царство в Малій Азії, держава Селевкідів на територіях Іраку, Ірану, Азербайджану, частині Вірменії, Південного Дагестану, Близького Сходу, Афганістану, Пакистану, Гірського Таджикистану (Бадахшана) і частини Киргизії, ряд дрібніших царств в Малій Азії, торгова олігархічна республіка на острові Родос. Визнаними центрами елліністичного світу в цей період поряд з Афінами стають Олександрія Єгипетська, Селевкія на Тигру, Пергам, Мараканда.