ответ:Рома́н Мстисла́вич Га́лицкий (ок. 1150 — 19 июня 1205) — князь новгородский (1168—1170), волынский (1170—1187, 1188—1199), галицкий (1188), первый князь галицко-волынский (1199—1205), великий князь Киевский (1201, 1204). Галицко-Волынская летопись титулует его «самодержцем всея Руси» и также называет «(царём) в Руской земли». В Ипатьевской летописи под 6709 (1201) годом называется «великим князем Романом» и «самодержцем всея Руси».После смерти смоленского князя Ростислава Мстиславича и вокняжения на киевский престол Мстислава Изяславича новгородцы в 1168 году проводили от себя Святослава Ростиславича и пригласили на княжение Романа. Первый поход был проведён против полоцких князей, союзников Андрея Боголюбского — главного соперника отца Романа в борьбе за Киев. Земля была разорена, войска не дошли до Полоцка 30 вёрст. Затем Роман атаковал Торопецкое княжество смоленских Ростиславичей, также союзников Андрея.В преддверии походов Андрея и его союзников на Киев и Новгород отец послал на Роману войско во главе с Михаилом Юрьевичем (младшим братом Боголюбского), а чёрные клобуки были перехвачены Ростиславичами по дороге. Подчинив себе в 1169 году Киев, Андрей организовал поход на Новгород. Зимой 1170 года пришли к городу Мстислав Андреевич, Роман и Мстислав Ростиславичи, Всеслав Василькович Полоцкий, а также рязанский и муромский полки[10]. К вечеру 25 февраля Роман во главе новгородцев победил суздальцев и их союзников, пленил их во множестве, что продавали их за бесценок (по 2 ногаты). Однако вскоре в Новгороде наступил голод, и новгородцы предпочли заключить мир с Андреем «на всей своей воле» и пригласили на княжение Рюрика Ростиславича, а ещё через год — Юрия Андреевича.
2)повстанці, учасники селянської антифеодальної війни в Китаї 1850-1864 рр. проти династії Цін.
3) Сегунат змушений був відмовитися від політики самоізоляції, встановити дипломатичні відносини з країною, відкрити для вільної торгівлі та відвідування порти Сімода і Хако-дате.
4) "реставрація Мейдзі"
5) з режимом Імператора
6)Текст Конституції простий, не чіткий і ситуативний, що давало змогу японському уряду трактувати його на власний розсуд залежно від обставин. Японська Конституція поєднувала ліберально-демократичні цінності з абсолютною владою монарха, але також містила оригінальні положення про божественність природи Імператорської влади, що надавало основному закону Японії відтінку теократичності.
Серед демократичних нововведень Конституції було скликання Парламенту для контролю уряду, введення системи міністрів-радників для запобігання монаршому авторитаризму, проголошення незалежності судової влади і визначення базових прав громадян.
Носієм суверенітету Японії і наглядачем, що мав право управління усіма сферами життя країни, проголошувався Імператор Японії. Розпорядження видані ним мали силу закону без ухвали Парламенту. При Імператорі встановлювалися дорадчі органи Таємна Рада та Палата аристократії, члени яких брали участь у вирішенні політичних питань, але знаходилися поза контролем громадян Японії. Управління військом також перебувало у формальній компетенції Імператора, але фактично було незалежним.
7)будь-якими засобами припинити напади на іноземних місіонерів, розправи з китайцями - послідовниками християнського вчення, знищення християнських храмів, залізниць, телеграфних ліній
8)Засновано нову державу, з обранням імператором Хун Сюцюаня. Землю забирали в поміщиків і розподіляли за кількістю їдоків. Зменшення податків з селян і орендної плати, скасовано боргові зобов'язання бідняків, а багатіїв обкладено даниною. Проголошення рівності чоловіків та жінок. Скасовано катування. Запровадження відкритого суду
1)Хун Сюцюань
2)повстанці, учасники селянської антифеодальної війни в Китаї 1850-1864 рр. проти династії Цін.
3) Сегунат змушений був відмовитися від політики самоізоляції, встановити дипломатичні відносини з країною, відкрити для вільної торгівлі та відвідування порти Сімода і Хако-дате.
4) "реставрація Мейдзі"
5) з режимом Імператора
6)Текст Конституції простий, не чіткий і ситуативний, що давало змогу японському уряду трактувати його на власний розсуд залежно від обставин. Японська Конституція поєднувала ліберально-демократичні цінності з абсолютною владою монарха, але також містила оригінальні положення про божественність природи Імператорської влади, що надавало основному закону Японії відтінку теократичності.
Серед демократичних нововведень Конституції було скликання Парламенту для контролю уряду, введення системи міністрів-радників для запобігання монаршому авторитаризму, проголошення незалежності судової влади і визначення базових прав громадян.
Носієм суверенітету Японії і наглядачем, що мав право управління усіма сферами життя країни, проголошувався Імператор Японії. Розпорядження видані ним мали силу закону без ухвали Парламенту. При Імператорі встановлювалися дорадчі органи Таємна Рада та Палата аристократії, члени яких брали участь у вирішенні політичних питань, але знаходилися поза контролем громадян Японії. Управління військом також перебувало у формальній компетенції Імператора, але фактично було незалежним.
7)будь-якими засобами припинити напади на іноземних місіонерів, розправи з китайцями - послідовниками християнського вчення, знищення християнських храмів, залізниць, телеграфних ліній
8)Засновано нову державу, з обранням імператором Хун Сюцюаня. Землю забирали в поміщиків і розподіляли за кількістю їдоків. Зменшення податків з селян і орендної плати, скасовано боргові зобов'язання бідняків, а багатіїв обкладено даниною. Проголошення рівності чоловіків та жінок. Скасовано катування. Запровадження відкритого суду
Объяснение: