Какие из перечисленных городов не вошли в состав Русского государства согласно перемирию 1503 г. между Русью и Великим княжеством Литовским?
Укажите один или несколько правильных вариантов ответа:
Рыльск
Полоцк
Витебск
Новгород-Северский
Смоленск
Стародуб
Чернигов
Киев
Брянск
1. Партийный и политический застой Современным историкам доподлинно известно, что КПСС не подпускала к власти новых членов. Стать генеральным секретарем мог лишь тот член партии, который занимался политическими делами уже несколько десятилетий. Именно поэтому к власти пришел Л.И.Брежнев, который был уже в возрасте и не мог полноценно управлять огромной страной. Первые годы, проведенные Брежневым у власти, были довольно удачными, но постепенно партийный кризис все больше сказывался на экономическом и общеполитическом состоянии страны. 2. Акцент на военную промышленность После окончания Второй Мировой войны, Советский Союз продолжил наращивать военную промышленность, выделяя огромные гранты на исследования в этой области. В результате, в 80-е, когда весь мир успешно осваивал легкую промышленность, СССР продолжало делать акцент на вооружение. Разумеется, количество бронебойной техники и холодного оружия впечатляло, а вот с легкой промышленностью и аграрным сектором все было не так радужно. Если в конце 70-х на Западе практически все предприятия были автоматизированными, то в СССР таких заводов было всего несколько десятков. 3. Нефтяной кризис После того, как в начале 70-х годов разразилась война на Ближнем Востоке, в 1973 году начался серьезный мировой кризис нефти. В этой ситуации СССР стала крупнейшим поставщиком нефти и выручила приличную сумму, которую сразу направили на развитие сельского хозяйства и тяжелой промышленности. Однако уже в конце 70-х кризис был урегулирован и произошел серьезный отток финансирования от советской экономики. Власти в СССР явно не ожидали столь крупного оттока капиталов, что сразу же сказалось и на экономическом состоянии страны.
Источник: https://histerl.ru/kurs_sssp/ekonomicheskij-krizis-1970-1980-v-sssr.htm
Объяснение:
Турецька культура в XVI-XVII ст. розвивалася під впливом ісламу. Релігійні норми забороняли світську освіту (всі школи в Османській імперії існували тільки при мечетях). Коран не дозволяв митцям зображувати людей і тварин, бо намальований образ начебто міг відібрати душу. Але, попри ці та інші заборони, в Османській імперії з'явились і цікаві наукові праці та літературні твори, і чудові пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва.
У тогочасній турецькій культурі можна вирізнити два періоди: від другої половини XV ст. до кінця XVI ст. — піднесення, а починаючи із XVII ст., — занепад.
Піднесення турецької культури знайшло відображення насамперед у розвиткові літератури та образотворчого мистецтва. Другу половину XVI і XVII ст. вважали «золотим віком» турецької поезії. Чудовим поетом тієї доби був МоялаМахмуд, відомий під псевдонімом Абдуль Баки. Поширеним лейтмотивом тогочасної поезії стало уславлення радощів життя. Поет ІльясРевані у своїх творах вихваляв переваги легкого та безтурботного життя, побут і звичаї мешканців Стамбула, радощі кохання. У часи занепаду Османської імперії набув поширення сатиричний жанр. Представники цього напряму висміювали життя панівних верств імперії, що бездумно сприяли її занепаду. У творах поетів, які писали для султана та його наближених, більше уваги приділялося вишуканості форми, ніж змістові віршів.
У турецькій прозі часів розквіту імперії набули поширення невеликі оповіді, анекдоти, усмішки, складені письменником Лямі. У своїх збірках він вперше помістив розповіді про ходжу Насреддина. Цей сільський імам з його гострими жартами, поєднаними з добрим народним гумором, став у майбутньому відомим в усьому світі.
Наукових досягнень було набагато менше. Це пояснювалося, передусім, низьким рівнем розвитку освіти та домінуванням ісламу в усіх сферах науки і культури. В XVI ст. найбільш відомими вченими були ЄвліяЧелебі та Хаджі Халіф. Учений і мандрівник ЄвліяЧелебі написав «Книгу мандрів», в якій виклав власні враження від багатьох країн Європи, Азії та Африки. Хаджі Халіф створив працю «Дзеркало світу», в якій, спираючись на арабські та європейські джерела, описав будову Всесвіту.
Значного розквіту досягла в XVI ст. турецька архітектура. Султан Сулейман І приділяв особливу увагу зведенню у столиці своєї імперії нових мечетей, лікарень, фортець, мостів, караван-сараїв та інших будівель. Він намагався, як казали сучасники, перетворити візантійський Константинополь у Стамбул — справжнє серце Османської імперії. Розвиток турецької архітектури в той час був пов'язаний з діяльністю КоджаСимана — грецького архітектора, який перебував на службі в турецького султана. За своє напрочуд довге життя (1490-1588) він збудував 360 споруд. Найвідомішими серед них стали мечеті Шахзаде і Сулейманів у Стамбулі, мечеть Селіма в Едірне та ін.
Особлива увага приділялася зовнішньому вигляду будівель. Палаци, мечеті, лазні та інші громадські будівлі прикрашалися складним орнаментом, вирізьбленим по дереву та каменю. Заборона зображувати тварин і людей змушувала митців створювати складні орнаменти з геометричних фігур і рослин.