Древнегреческая и древнеримская культуры имеют много общих черт. У Древней Греции и у Древнего Рима был единый принцип культурного развития, базирующийся на антропоцентризме. Римская культура, как и греческая, признавала высочайшую ценность личности.
В древнеримской культуре, как и в Древней Греции высоко ценилась система образования, высокий статус имела наука.
Древнеримская культура, как и греческая, формируется на базе мифологических представлений.
Древнеримская культура в большей степени, чем культура Древней Греции акцентировала внимание на воинской дисциплине, на идеях порядка, строгости, в которых нуждалось римское государство стремящееся превратить свое государство в империю. Здесь высоко ценилось ораторское искусство и умение владеть аудиторией.
В древнеримской культуре более явно проступает связь религии с правом. В отдельно взятых отраслях культурного развития наблюдаются качественные изменения. Можно рассмотреть принципиальные отличия римской культуры в сравнении с греческой в сфере мифологии, в сфере науки, где чрезвычайно высоки были прагматические интересы. В Греции ценился сам интерес к познанию мира, само желание постигнуть законы, по которым существует природа, по которым осуществляет свое развитие космос. В Риме науки имели практический характер. Все, что было связанно с созерцательностью, умозрительностью имело меньшую ценность. В римской практике сложилась традиция общения на двух языках. Латинский язык использовался для практических наук – медицины, права, инженерного дела. Греческий язык использовался для философских и гуманитарных наук.
Студентське життя у багатьох, як правило, асоціюється з гуртожитком, зубрінням, напівголодним існуванням і, звичайно, веселощами. Якщо звернутися до періоду Середньовіччя і пізніших епох, то стає ясно, що все не так вже й змінилося. Ось тільки за провини учнів карали батогами, а обряд посвячення в студенти більше нагадував знущання.
Вважалося, що заняття краще запам’ятовуються, якщо студента періодично бити. Збереглося дуже багато середньовічних посібників, в яких учнів рекомендувалося пороти, бити батогом або тягати за вуха. Перепадало і деяким особам королівської крові. Хоча у англійських принців, які не виявляли великої ретельності, поруч завжди знаходилися хлопчики для биття, які брали на себе весь гнів викладачів.
Традиція посвяти у студенти була дуже популярна і в Середньовіччі, і в більш пізні епохи. У посібнику для студентів «Manuale Scolarium», датованим кінцем XV століття, наводиться опис процедури посвячення молодого юнака, що більше нагадує знущання. Його били, стригли нігті тупими ножицями, змушували пити сечу. Весело було всім, крім того, над ким знущалися.
На лекціях також було місце для веселощів. Одного разу, в XVI столітті в Оксфорді, після чергової пиятики студент заснув прямо на занятті. Знаменитий поет Річард Корбет, який був викладачем в університеті, порізав на шматки шовкові панчохи сплячого.
Дуже часто тяга до знань призводила до того, що студенти, які не задовольнившись практикумом по анатомії вдень, відправлялися викопувати трупи вночі, щоб продовжити вивчення людського тіла. Деякі крали трупи ще «тепленькими», тобто прямо з шибениці. У Монпельє (Франція), наприклад, існувала ціла мережа інформаторів, які завжди знали, коли і де відбудуться похорони.
Німецький письменник Томас Платтер Старший, який жив у XVI столітті, розповідав, як будучи студентом, крав свежозакопані трупи з кладовища, тим самим доводячи до сказу доглядачів. Доходило до того, що охоронці, побачивши когось біля могил, стріляли з арбалетів без попередження.
Мабуть, в усі часи студенти любили повеселитися і випити. У «Довіднику прекрасного студента», датованого 1495 роком, описуються обмеження для учнів. Заборонялося проводити ніч поза домом, купатися по понеділках, ходити на базари по середах, говорити дурниці тощо. За провину студентів знову ж пороли.
В древнеримской культуре, как и в Древней Греции высоко ценилась система образования, высокий статус имела наука.
Древнеримская культура, как и греческая, формируется на базе мифологических представлений.
Древнеримская культура в большей степени, чем культура Древней Греции акцентировала внимание на воинской дисциплине, на идеях порядка, строгости, в которых нуждалось римское государство стремящееся превратить свое государство в империю. Здесь высоко ценилось ораторское искусство и умение владеть аудиторией.
В древнеримской культуре более явно проступает связь религии с правом. В отдельно взятых отраслях культурного развития наблюдаются качественные изменения. Можно рассмотреть принципиальные отличия римской культуры в сравнении с греческой в сфере мифологии, в сфере науки, где чрезвычайно высоки были прагматические интересы. В Греции ценился сам интерес к познанию мира, само желание постигнуть законы, по которым существует природа, по которым осуществляет свое развитие космос. В Риме науки имели практический характер. Все, что было связанно с созерцательностью, умозрительностью имело меньшую ценность. В римской практике сложилась традиция общения на двух языках. Латинский язык использовался для практических наук – медицины, права, инженерного дела. Греческий язык использовался для философских и гуманитарных наук.
Студентське життя у багатьох, як правило, асоціюється з гуртожитком, зубрінням, напівголодним існуванням і, звичайно, веселощами. Якщо звернутися до періоду Середньовіччя і пізніших епох, то стає ясно, що все не так вже й змінилося. Ось тільки за провини учнів карали батогами, а обряд посвячення в студенти більше нагадував знущання.
Вважалося, що заняття краще запам’ятовуються, якщо студента періодично бити. Збереглося дуже багато середньовічних посібників, в яких учнів рекомендувалося пороти, бити батогом або тягати за вуха. Перепадало і деяким особам королівської крові. Хоча у англійських принців, які не виявляли великої ретельності, поруч завжди знаходилися хлопчики для биття, які брали на себе весь гнів викладачів.
Традиція посвяти у студенти була дуже популярна і в Середньовіччі, і в більш пізні епохи. У посібнику для студентів «Manuale Scolarium», датованим кінцем XV століття, наводиться опис процедури посвячення молодого юнака, що більше нагадує знущання. Його били, стригли нігті тупими ножицями, змушували пити сечу. Весело було всім, крім того, над ким знущалися.
На лекціях також було місце для веселощів. Одного разу, в XVI столітті в Оксфорді, після чергової пиятики студент заснув прямо на занятті. Знаменитий поет Річард Корбет, який був викладачем в університеті, порізав на шматки шовкові панчохи сплячого.
Дуже часто тяга до знань призводила до того, що студенти, які не задовольнившись практикумом по анатомії вдень, відправлялися викопувати трупи вночі, щоб продовжити вивчення людського тіла. Деякі крали трупи ще «тепленькими», тобто прямо з шибениці. У Монпельє (Франція), наприклад, існувала ціла мережа інформаторів, які завжди знали, коли і де відбудуться похорони.
Німецький письменник Томас Платтер Старший, який жив у XVI столітті, розповідав, як будучи студентом, крав свежозакопані трупи з кладовища, тим самим доводячи до сказу доглядачів. Доходило до того, що охоронці, побачивши когось біля могил, стріляли з арбалетів без попередження.
Мабуть, в усі часи студенти любили повеселитися і випити. У «Довіднику прекрасного студента», датованого 1495 роком, описуються обмеження для учнів. Заборонялося проводити ніч поза домом, купатися по понеділках, ходити на базари по середах, говорити дурниці тощо. За провину студентів знову ж пороли.