В его состав входили нынешние: Испания и Португалия, Франция и Бельгия (то и другое называлось вместе Галлия), Англия (называвшаяся Британией и захваченная римлянами 80 лет спустя после Августа), Италия, Швейцария, южная часть Австро-Венгрии*, весь Балканский полуостров, большая часть нынешней Азиатской Турции (кроме земель за Евфратом), Египет и вся береговая полоса северной Африки, кончая Марокко (у римлян Мавритания). * Австро-Венгрия (распалась в 1918 г.) объединяла, помимо Австрии и Венгрии, Хорватию, Словению, Чехию, Словакию, Моравию, Галицию и другие земли. Общего между землями, входившими в состав империи, и было всего только одно военное начальство и управление Рима. Они были населены по крайней мере двенадцатью большими народами: кроме итальянцев, которые образовались из соединения римлян и прежних союзников, в империю входили греки, иллирийцы (между Адриатическим морем и Дунаем), африканцы (бывшие карфагеняне), евреи, галлы, испанцы и др. Большинство сохраняло свой прежний язык, веру, обычаи. Только менее образованные испанцы и галлы на западе принимали быстро язык римлян и становились народами романскими (от Рома, романи). Римская империя заключала в себе большую часть известных в то время стран: на север от нее были глухие леса варваров, на запад – океан, за которым дальше ничего не знали, на юг – бесконечные пески Сахары.
Історія появи на світ Ярослава досить романтична. Його майбутній батько Володимир, перед тим як зійтися в рішучій битві зі старшим братом Ярополком, вирішив заручитися підтримкою сильного Полоцького князівства. Тому посватався до дочки полоцького князя Рогволода Рогнеди.
Літопис Нестора оповідає, що коли батько запитав у неї: "Чи хочеш за Володимира?", горда Рогнеда відповіла: "Не хочу роззути сина рабині, але хочу за Ярополка!" Ось коли Володимирові нагадали про його незаконне походження. І він жорстоко помстився полоцькому князеві, забивши його, а Рогнеду силоміць узяв у жінки. Від того шлюбу й народився Ярослав.
Рогнеда не змогла й, певно, не схотіла полюбити Володимира, і той відіслав дружину від себе, надавши їй садибу поблизу Києва, на річці Либеді. Там і минули перші роки життя Ярослава. Більше ніж через сто років по смерті головних дійових осіб цієї історії Лаврентіївський літопис, продовжувач "Повісті временних літ", розповів, що одного разу, коли Володимир відвідав Рогнеду - певно, щоб побачитися з дітьми (від неї у Володимира було четверо синів і дві дочки), - нелюба дружина намагалася вдарити ножем сонного князя. Той розлютився і зібрався було власною рукою стратити злочинницю, аж коли до кімнати увійшов малий Ізяслав і не дозволив батькові вчинити задумане. Володимир схаменувся, збудував нове місто на Волині, назвав його Ізяславлем і вислав туди Рогнеду зі старшим нащадком.
Дуже рано Ярослав розпочав політичну кар'єру. На десятому році життя, 988 р., він був відірваний від матері й поставлений батьком намісником у Ростово-Суздальській землі, в Поволжі. Неважко зрозуміти, що у Ростові за Ярослава правив хтось із довірених бояр Володимира. Та раптом у Новгороді Великому помер найстарший син Володимира - Вишеслав. І Володимир несподівано для всіх перевів до Новгорода не наступного за віком, отже, й за старшинством сина Ізяслава, а малого Ярослава
Історія появи на світ Ярослава досить романтична. Його майбутній батько Володимир, перед тим як зійтися в рішучій битві зі старшим братом Ярополком, вирішив заручитися підтримкою сильного Полоцького князівства. Тому посватався до дочки полоцького князя Рогволода Рогнеди.
Літопис Нестора оповідає, що коли батько запитав у неї: "Чи хочеш за Володимира?", горда Рогнеда відповіла: "Не хочу роззути сина рабині, але хочу за Ярополка!" Ось коли Володимирові нагадали про його незаконне походження. І він жорстоко помстився полоцькому князеві, забивши його, а Рогнеду силоміць узяв у жінки. Від того шлюбу й народився Ярослав.
Рогнеда не змогла й, певно, не схотіла полюбити Володимира, і той відіслав дружину від себе, надавши їй садибу поблизу Києва, на річці Либеді. Там і минули перші роки життя Ярослава. Більше ніж через сто років по смерті головних дійових осіб цієї історії Лаврентіївський літопис, продовжувач "Повісті временних літ", розповів, що одного разу, коли Володимир відвідав Рогнеду - певно, щоб побачитися з дітьми (від неї у Володимира було четверо синів і дві дочки), - нелюба дружина намагалася вдарити ножем сонного князя. Той розлютився і зібрався було власною рукою стратити злочинницю, аж коли до кімнати увійшов малий Ізяслав і не дозволив батькові вчинити задумане. Володимир схаменувся, збудував нове місто на Волині, назвав його Ізяславлем і вислав туди Рогнеду зі старшим нащадком.
Дуже рано Ярослав розпочав політичну кар'єру. На десятому році життя, 988 р., він був відірваний від матері й поставлений батьком намісником у Ростово-Суздальській землі, в Поволжі. Неважко зрозуміти, що у Ростові за Ярослава правив хтось із довірених бояр Володимира. Та раптом у Новгороді Великому помер найстарший син Володимира - Вишеслав. І Володимир несподівано для всіх перевів до Новгорода не наступного за віком, отже, й за старшинством сина Ізяслава, а малого Ярослава