2. Сосредоточение власти и богатства в руках родовых и племенных вождей.
3. Формирование преданных вождю военных дружин.
4. Переход от кровнородственной общины к территориальной.
Таким же образом возникли государства в странах Скандинавии. Общее между этими народами и основное их отличие от народов Западной Европы в том, что становление их государственности происходило вне всякого влияния античного мира и христианской цивилизации, и примерно в одно и то же время.
Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]
Предпосылки образования:
1. Возникновение имущественного неравенства.
2. Сосредоточение власти и богатства в руках родовых и племенных вождей.
3. Формирование преданных вождю военных дружин.
4. Переход от кровнородственной общины к территориальной.
Таким же образом возникли государства в странах Скандинавии. Общее между этими народами и основное их отличие от народов Западной Европы в том, что становление их государственности происходило вне всякого влияния античного мира и христианской цивилизации, и примерно в одно и то же время.
Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]