Історія Риму й Італії є складовою частиною середземноморської історії, а сама територія Італії займає центральне місце у середземноморському світі. Хоча вже з III ст. до н.е. Рим вийшов далеко за межі Апеннінського півострова, основою римської економіки, базою римської експансії, центром політичного життя, головним осередком римської культури залишалася Італія. Італія, як і Греція, – благодатна країна, з м'яким, помірним кліматом, який вимагав від людини постійної праці для комфортного існування, але щедро винагороджував за це. Ще в сиву давнину греки вживали назву "Італія", початково розуміючи під нею лише південь Апеннінського півострова, який ряснів багатими пасовищами. Сама назва походить від слова "vitulus" - теля, бичок. Звідси й пішла назва "Vitalia" або "Italia" - дослівно "країна телят". З III ст. до н.е. вона поширилася на весь Апеннінський півострів, а в І ст. до н.е. сюди була включена й північна частина сучасної Італії до Альпійських гір.
Восстановление общества шло непросто. Еще беспокоили самозванцы, на престол претендовал Владислав, власть еще не была крепкой. На светскую власть претендовала церковь. Патриарх Филарет, пользуясь положением отца царя, стремился подчинить государство церкви. Его порой величали «великим государем» наряду с царем. Восстановление государства шло трудно еще и потому, что царь Михаил не был государственным деятелем. Выход находили в постоянном диалоге с обществом в лице Земского собора. В первой половине XVII в. Земский собор работал непрерывно, решая буквально все дела. Ситуация медленно, но стабилизировалась. Укрепилась власть уже при царе Алексее Михайловиче, который в 1645 г. он принял титул «Царь, Государь, Великий князь всея Великая и Малая России, Самодержец» . Это окончательно закрепило за страной название – Россия. Царь не был стеснен никакими законами. Отношения подданства были восстановлены.
Відповідь:
сподіваюсь до Пояснення:
Історія Риму й Італії є складовою частиною середземноморської історії, а сама територія Італії займає центральне місце у середземноморському світі. Хоча вже з III ст. до н.е. Рим вийшов далеко за межі Апеннінського півострова, основою римської економіки, базою римської експансії, центром політичного життя, головним осередком римської культури залишалася Італія. Італія, як і Греція, – благодатна країна, з м'яким, помірним кліматом, який вимагав від людини постійної праці для комфортного існування, але щедро винагороджував за це. Ще в сиву давнину греки вживали назву "Італія", початково розуміючи під нею лише південь Апеннінського півострова, який ряснів багатими пасовищами. Сама назва походить від слова "vitulus" - теля, бичок. Звідси й пішла назва "Vitalia" або "Italia" - дослівно "країна телят". З III ст. до н.е. вона поширилася на весь Апеннінський півострів, а в І ст. до н.е. сюди була включена й північна частина сучасної Італії до Альпійських гір.