Наполеон говорил: «История Рима — история всего мира». Многое из того, что стало неотъемлемой частью современной жизни — от водопровода до эпиляции, — было если не придумано, то развито и популяризировано именно римлянами. Однако, несмотря на все достижения, Римская империя не выдержала натиска «варварских» племён и распалась 1540 лет назад — 4 сентября 476 года.
Римская империя оставила неизгладимый след в истории человечества. Это была огромная многонациональная держава с достаточно сложной, но в то же время хорошо продуманной централизованной системой управления. Принципы государственного устройства, которые были созданы римлянами, сохранились до сих пор во многих странах. Созданная ими мировая империя несколько столетий, подарив потомкам саму имперскую идею, которую наследовали и осуществляли многие последующие цивилизации. В России её наследие выразилось в лозунге: «Москва — третий Рим, а четвёртому не бывать!».
Древний Рим — одна из ведущих цивилизаций Древнего мира и античности, оказавшее непосредственное влияние на развитие европейского континента и современного цивилизованного мира. История Римского государства насчитывает более 12 веков развития и процветания, в разное время существуя как царство, республика и империя, но период наивысшего могущества и величия приходится именно на Римскую Империю — 5 веков славы.
Римская империя на пике могущества, 117 год н.э.
Римская империя на пике могущества, 117 год н.э. Источник
В этот период Римская империя от границ современной Шотландии на севере до Эфиопии на юге, и от Португалии на западе до современного Азербайджана на востоке.
По всей территории вы могли путешествовать как римский гражданин, пользуясь единой валютой, единым законом, единой властью. Фактически, Римская империя — это один из проектов управления глобализацией мира.
Изобретенная римлянами система права стала также основой правовых систем многих западных стран. Именно в Риме появились идея гражданственности и сама система гражданских ценностей. Именно в императорском Риме смогло получить рас исторически сложившееся христианство, оказавшее столь мощное влияние на всё последующее развитие истории человечества. Латынь — язык Римской империи, на ней говорила в Средние века вся образованная Европа.
Нестора часто називають істориком – батьком усієї нашої історії. Він дотримувався літописних форм і хронологічного викладу подій, але прагнення висловитися ширше й докладніше диктувало йому численні вставні оповіді в «Повісті временних літ».
«Повість временних літ» – перша у Київській Русі пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов’ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов’янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Повість временних літ» – це свідчення руху оформленої історії Русі, а й важливий документ в дослідженні історико-філософських уявлень, пошуків у давньоруській суспільній думці. Літописець не тільки реєструє факти сучасного життя, а й прагне описати і пояснити їх, зіставити з іншими історичними подіями. «Повість временних літ» оспівує роль знання в історії слов'янського державотворення, повсякденного буття народу.
Основою пам'ятки «Повість временних літ» є ідея про богообраність слов'янського народу та включення слов'янства в контекст християнської історії. Тут закладено думки про необхідність єдиної держави з централізованою політичною владою, яка можлива лише на основі добровільної домовленості народу з князями. У «Повість минулих літ» Нестор описав розвиток, функції політичної системи та влади, форми та методи діяльності суб’єктів політики та проблеми політики, а саме, боротьба за владу, братовбивство та здійснення князівської політики, в власних інтересах, а також міждержавні та міжнародні відносини, які найбільше стосувалися відносин Київської Русі та Візантії .
Наполеон говорил: «История Рима — история всего мира». Многое из того, что стало неотъемлемой частью современной жизни — от водопровода до эпиляции, — было если не придумано, то развито и популяризировано именно римлянами. Однако, несмотря на все достижения, Римская империя не выдержала натиска «варварских» племён и распалась 1540 лет назад — 4 сентября 476 года.
Римская империя оставила неизгладимый след в истории человечества. Это была огромная многонациональная держава с достаточно сложной, но в то же время хорошо продуманной централизованной системой управления. Принципы государственного устройства, которые были созданы римлянами, сохранились до сих пор во многих странах. Созданная ими мировая империя несколько столетий, подарив потомкам саму имперскую идею, которую наследовали и осуществляли многие последующие цивилизации. В России её наследие выразилось в лозунге: «Москва — третий Рим, а четвёртому не бывать!».
Древний Рим — одна из ведущих цивилизаций Древнего мира и античности, оказавшее непосредственное влияние на развитие европейского континента и современного цивилизованного мира. История Римского государства насчитывает более 12 веков развития и процветания, в разное время существуя как царство, республика и империя, но период наивысшего могущества и величия приходится именно на Римскую Империю — 5 веков славы.
Римская империя на пике могущества, 117 год н.э.
Римская империя на пике могущества, 117 год н.э. Источник
В этот период Римская империя от границ современной Шотландии на севере до Эфиопии на юге, и от Португалии на западе до современного Азербайджана на востоке.
По всей территории вы могли путешествовать как римский гражданин, пользуясь единой валютой, единым законом, единой властью. Фактически, Римская империя — это один из проектов управления глобализацией мира.
Изобретенная римлянами система права стала также основой правовых систем многих западных стран. Именно в Риме появились идея гражданственности и сама система гражданских ценностей. Именно в императорском Риме смогло получить рас исторически сложившееся христианство, оказавшее столь мощное влияние на всё последующее развитие истории человечества. Латынь — язык Римской империи, на ней говорила в Средние века вся образованная Европа.
Нестора часто називають істориком – батьком усієї нашої історії. Він дотримувався літописних форм і хронологічного викладу подій, але прагнення висловитися ширше й докладніше диктувало йому численні вставні оповіді в «Повісті временних літ».
«Повість временних літ» – перша у Київській Русі пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов’ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов’янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Повість временних літ» – це свідчення руху оформленої історії Русі, а й важливий документ в дослідженні історико-філософських уявлень, пошуків у давньоруській суспільній думці. Літописець не тільки реєструє факти сучасного життя, а й прагне описати і пояснити їх, зіставити з іншими історичними подіями. «Повість временних літ» оспівує роль знання в історії слов'янського державотворення, повсякденного буття народу.
Основою пам'ятки «Повість временних літ» є ідея про богообраність слов'янського народу та включення слов'янства в контекст християнської історії. Тут закладено думки про необхідність єдиної держави з централізованою політичною владою, яка можлива лише на основі добровільної домовленості народу з князями. У «Повість минулих літ» Нестор описав розвиток, функції політичної системи та влади, форми та методи діяльності суб’єктів політики та проблеми політики, а саме, боротьба за владу, братовбивство та здійснення князівської політики, в власних інтересах, а також міждержавні та міжнародні відносини, які найбільше стосувалися відносин Київської Русі та Візантії .