1. В древнем мире доминировала авторитарная пропаганда и авторитаризм постоянно расширялся. Интересным примером является Гладиаторские бои. Это не варварская традиция как могут подумать многие а продуманная пропаганда войны, насилия, преждевременной смерти и рабства.
2. В древнем мире было мало источников письменной информации и большою часть информации люди получали через "вызов вотак" то есть через мышления. Также люди тогда считали что если у них есть развлечения (вызов вотак) и бесконечный источник еды лес или огород то им не нужна развиваться а можно жить как жили всегда. Также можно увидеть что при таком раскладе авторитаризм становиться сильнее. Основную идею Древнего Мира можно выразить так (человек должен думать, работать , рождаться и умирать). Ни о каком развитии экономики речи не шло. Даже те могучие знания которые давал вызов вотак не развивались так как развиваются сейчас.
Силу тогдашнего вызова вотак можно увидеть по мифу об Орфее и Эвридики. В нем рассказывается как музыкант потерял девушку и пошел в царство Аида что бы вывести ее из мертвых но не смог. На самом деле разгадка этой истории в том что девушки Орфея никогда не было она была "придуманная" и эмоции которые человек прожил при общении с этой девушкой заставили его потерять веру в людей и реальный мир. В конце мифа он умер грустная история и жуткая мораль вполне под стать другим мифам древней Греции. (то что Орфея в конце мифа убили женщины это довольно аморальный прием который хотел показать что в нем есть тайная мужская сила противоположная женскому началу хоть он не был похож на классического мужчину сильного защитника и отца, скорее всего женщины завидовали тому что у них нет силы такого высокого уровня). Это была стандартная разводка в Древнем мире для определенной категории людей.
3. После эпохи Средневековья люди стали очень зависимы от печатного слова они развивали только те идеи которые услышали или увидели в печатном виде. Только с изобретениям интернета (когда печатного текста стало очень много) удобство получения знаний и широта мировоззрения повысилось до древних стандартов. В этом мире стали доминировать силы либерализма и противостояния внутренние политические с минимум людских жертв, стал доминировать либеральный подход до создания пропаганды и мира.
4. Там были другие либералы и другие люди консерваторы но в основном они также и похожи на современных. В Зороастрийских храмах огонь символизировал свет истины. В древнем мире истина служила авторитарным режимам сейчас истина служит либералам.
Преимущество Нового Времени в том что тут доступны знания как Древнего мира так и современного мира.
Причини роздробленості Київської Русі. Кінець ХІ — середина ХІІІ ст. увійшли в історію Київської Русі як період політичної роздробленості. Окремі землі прагнули до самостійного розвитку. Уже у ХІІ ст. на території Русі з’являються окремі самостійні князівства і землі: Галицьке, Волинське, Київське, Муромське, Переяславське, Полоцько-Мінське, Ростово-Суздальське, Смоленське, Тмутараканське, Турово-Пінське, Чернігово-Сіверське князівства та Новгородська і Псковська землі. Характерною рисою роздробленості був її прогресуючий характер. Так, якщо у ХІІ ст. утворилося 12 князівств (земель), то їхня кількість на початку ХІІІ ст. становила 50, а в ХІV ст.— 250 князівств.Роздроблення дістало в науці назву «феодального», оскільки його визначальними причинами були утвердження й подальший розвиток землеволодіння, виділення окремих земель і поява значних політичних центрів, їхнє прагнення до самостійності та незалежності від головного державного центру — Києва.Проте політичну роздробленість Київської держави спричинили декілька чинників. А. Васнецов. Двір удільного князя. По-перше, великі простори держави, відсутність розгалуженого ефективного апарату управління.На початок ХІІ ст. Русь займала площу майже 800 тис. км2, що, залежно від обставин, могло бути або свідченням державної могутності, або ж джерелом слабкості. Великий князь у цей час не володів достатньо міцним, складеним і розгалуженим апаратом влади, фактично не мав розвинутої мережі доріг, швидких видів транспорту чи засобів зв’язку для ефективного здійснення своїх владних повноважень на такій величезній території. Тому в запровадженні своєї політики великим князям доводилося покладатися на удільних володарів, яких, як правило, обтяжувала така зверхність. До того ж, вони самі були не проти посісти великокнязівський престол.По-друге, етнічна неоднорідність населення.Не сприяло міцності держави і те, що в Київській Русі поруч зі слов’янами, що становили більшість населення, проживало понад 20 інших народів: на півночі й північному сході — чудь, весь, меря, мурома, мордва, на півдні — печеніги, половці, турки, каракалпаки, на північному заході — литва і ятвяги. Більшість цих народів силою потрапили під владу київських князів або були ворожі їм.По-третє, зростання великого землеволодіння.У міру розвитку господарства і феодальних відносин зміцнювалося і велике землеволодіння. Базуючись на натуральному господарстві, воно посилило владу місцевих князів і бояр, які, у свою чергу, прагнули економічної самостійності та політичної відокремленості.
1. В древнем мире доминировала авторитарная пропаганда и авторитаризм постоянно расширялся. Интересным примером является Гладиаторские бои. Это не варварская традиция как могут подумать многие а продуманная пропаганда войны, насилия, преждевременной смерти и рабства.
2. В древнем мире было мало источников письменной информации и большою часть информации люди получали через "вызов вотак" то есть через мышления. Также люди тогда считали что если у них есть развлечения (вызов вотак) и бесконечный источник еды лес или огород то им не нужна развиваться а можно жить как жили всегда. Также можно увидеть что при таком раскладе авторитаризм становиться сильнее. Основную идею Древнего Мира можно выразить так (человек должен думать, работать , рождаться и умирать). Ни о каком развитии экономики речи не шло. Даже те могучие знания которые давал вызов вотак не развивались так как развиваются сейчас.
Силу тогдашнего вызова вотак можно увидеть по мифу об Орфее и Эвридики. В нем рассказывается как музыкант потерял девушку и пошел в царство Аида что бы вывести ее из мертвых но не смог. На самом деле разгадка этой истории в том что девушки Орфея никогда не было она была "придуманная" и эмоции которые человек прожил при общении с этой девушкой заставили его потерять веру в людей и реальный мир. В конце мифа он умер грустная история и жуткая мораль вполне под стать другим мифам древней Греции. (то что Орфея в конце мифа убили женщины это довольно аморальный прием который хотел показать что в нем есть тайная мужская сила противоположная женскому началу хоть он не был похож на классического мужчину сильного защитника и отца, скорее всего женщины завидовали тому что у них нет силы такого высокого уровня). Это была стандартная разводка в Древнем мире для определенной категории людей.
3. После эпохи Средневековья люди стали очень зависимы от печатного слова они развивали только те идеи которые услышали или увидели в печатном виде. Только с изобретениям интернета (когда печатного текста стало очень много) удобство получения знаний и широта мировоззрения повысилось до древних стандартов. В этом мире стали доминировать силы либерализма и противостояния внутренние политические с минимум людских жертв, стал доминировать либеральный подход до создания пропаганды и мира.
4. Там были другие либералы и другие люди консерваторы но в основном они также и похожи на современных. В Зороастрийских храмах огонь символизировал свет истины. В древнем мире истина служила авторитарным режимам сейчас истина служит либералам.
Преимущество Нового Времени в том что тут доступны знания как Древнего мира так и современного мира.
Причини роздробленості Київської Русі. Кінець ХІ — середина ХІІІ ст. увійшли в історію Київської Русі як період політичної роздробленості. Окремі землі прагнули до самостійного розвитку. Уже у ХІІ ст. на території Русі з’являються окремі самостійні князівства і землі: Галицьке, Волинське, Київське, Муромське, Переяславське, Полоцько-Мінське, Ростово-Суздальське, Смоленське, Тмутараканське, Турово-Пінське, Чернігово-Сіверське князівства та Новгородська і Псковська землі. Характерною рисою роздробленості був її прогресуючий характер. Так, якщо у ХІІ ст. утворилося 12 князівств (земель), то їхня кількість на початку ХІІІ ст. становила 50, а в ХІV ст.— 250 князівств.Роздроблення дістало в науці назву «феодального», оскільки його визначальними причинами були утвердження й подальший розвиток землеволодіння, виділення окремих земель і поява значних політичних центрів, їхнє прагнення до самостійності та незалежності від головного державного центру — Києва.Проте політичну роздробленість Київської держави спричинили декілька чинників. А. Васнецов. Двір удільного князя. По-перше, великі простори держави, відсутність розгалуженого ефективного апарату управління.На початок ХІІ ст. Русь займала площу майже 800 тис. км2, що, залежно від обставин, могло бути або свідченням державної могутності, або ж джерелом слабкості. Великий князь у цей час не володів достатньо міцним, складеним і розгалуженим апаратом влади, фактично не мав розвинутої мережі доріг, швидких видів транспорту чи засобів зв’язку для ефективного здійснення своїх владних повноважень на такій величезній території. Тому в запровадженні своєї політики великим князям доводилося покладатися на удільних володарів, яких, як правило, обтяжувала така зверхність. До того ж, вони самі були не проти посісти великокнязівський престол.По-друге, етнічна неоднорідність населення.Не сприяло міцності держави і те, що в Київській Русі поруч зі слов’янами, що становили більшість населення, проживало понад 20 інших народів: на півночі й північному сході — чудь, весь, меря, мурома, мордва, на півдні — печеніги, половці, турки, каракалпаки, на північному заході — литва і ятвяги. Більшість цих народів силою потрапили під владу київських князів або були ворожі їм.По-третє, зростання великого землеволодіння.У міру розвитку господарства і феодальних відносин зміцнювалося і велике землеволодіння. Базуючись на натуральному господарстві, воно посилило владу місцевих князів і бояр, які, у свою чергу, прагнули економічної самостійності та політичної відокремленості.