Столипінська реформа (Столипінська аграрна реформа) — низка законодавчих актів, написаних задля перерозподілу селянської земельної площі в Російській імперії та задля підвищення продуктивності сільського господарства.
У наслідок Столипінської реформи близько 1/4 дворів в Україні, що входили до земельних громад, вийшли з них: у Степу 42 %, на Лівобережжі 16,5 %, на Правобережжі 48 %. Разом з тим на Правобережній Україні і на Полтавщині майже вся земля, якою користувалось селянство, перейшла у приватну власність, особисте приватне землеволодіння почало переважати у Чернігівській губернії, а у Таврійській, Херсонській, Катеринославській і Харківській воно охоплювало близько половини всіх дворів.
За нового аграрного устрою селянин міг бодай частково виявити ініціативу і поліпшити своє господарство, у чому допомагала йому акція Селянського Поземельного Банку, сільгоспспілки, кооперація і земська агрономія. Завдяки прогресові агротехніки (перехід до плодозмін тощо) зросла врожайність (за 1904 — 12 на 20 %) і вартість селянських господарств.
Столипінська реформа, допомагаючи заможному селянству, мала на меті — створити з нього, поряд занепалого дворянства, нову соц. підпору для режиму. Щоб зменшити аграрне перенаселення, Столипін підтримував еміграцію селян за Урал. З 1906 по 1913 рік з 9 українських губерній виїхало до Азії 1,2 млн селян (найбільше 1909 року — 290 000), з чого однак одна чверть згодом повернулася.
Реформа спричинила ще більшу соціальну диференціацію селянства: збільшення найдрібніших і великих сел. господарств і зменшення середніх, власники яких продавали землю заможнішим і самі виїздили за Урал або до міст. Невирішена аграрна проблема була однією з причин революції 1917 року.
5. Князь, один из членов «Негласного комитета».
6. Местечко в Восточной Пруссии, где в июне 1807 года состоялась встреча Александра I и Наполеона.
7. Страна на Кавказе, добровольно вошедшая в состав России в 1801 году.
12. Река, которую в июне 1812 года. вторгшись в Россию перешла армия Наполеона.
14. Полководец, командующий русской армией в русско-турецкой войне 1806-1812 года и Отечественной войне 1812 года.
15. Руководитель Южного общества.
17. Руководитель Северного общества.
18. Столица Австрии, в которой в 1814-1815 годах состоялся конгресс, решавший судьбу Франции.
19. Город, в котором в 1825 году скончался император Александр I.
20. Месяц, в котором произошло вооруженное выступление Северного общества.
Задания по вертикали:
1. Органы власти, созданные в 1801 году взамен устаревших Коллегий.
2. Село, при котором произошло одно из крупнейших сражений сражений Отечественной войны 1812 года.
4. Воспитатель Александра I.
8. Страна, воевавшая с Россией в 1804-1813 годах.
9. Основатель военных поселений в России.
10. Один из руководителей Северного общества, повешенный по приказу Николая I.
11. Страна, вошедшая в состав России по решению Венского конгресса.
13. Герой Отечественной войны 1812 года, убитый на Сенатской площади.
16. «Русская …», программный документ Южного общества.
ответы на кроссворд
По горизонтали:
3. Союз 5. Чарторыйский 6. Тильзит 7. Грузия 12. Неман 14. Кутузов 15. Пестель 17. Муравьев 18. Вена 19. Таганрог 20. Декабрь
По вертикали:
1. Милорадович 2. Бородино 4. Лагарп 8. Иран 9. Аракчеев 10. Рылеев 11. Польша 13. Милорадович 16. Правда
Объяснение:
Столипінська реформа (Столипінська аграрна реформа) — низка законодавчих актів, написаних задля перерозподілу селянської земельної площі в Російській імперії та задля підвищення продуктивності сільського господарства.
У наслідок Столипінської реформи близько 1/4 дворів в Україні, що входили до земельних громад, вийшли з них: у Степу 42 %, на Лівобережжі 16,5 %, на Правобережжі 48 %. Разом з тим на Правобережній Україні і на Полтавщині майже вся земля, якою користувалось селянство, перейшла у приватну власність, особисте приватне землеволодіння почало переважати у Чернігівській губернії, а у Таврійській, Херсонській, Катеринославській і Харківській воно охоплювало близько половини всіх дворів.
За нового аграрного устрою селянин міг бодай частково виявити ініціативу і поліпшити своє господарство, у чому допомагала йому акція Селянського Поземельного Банку, сільгоспспілки, кооперація і земська агрономія. Завдяки прогресові агротехніки (перехід до плодозмін тощо) зросла врожайність (за 1904 — 12 на 20 %) і вартість селянських господарств.
Столипінська реформа, допомагаючи заможному селянству, мала на меті — створити з нього, поряд занепалого дворянства, нову соц. підпору для режиму. Щоб зменшити аграрне перенаселення, Столипін підтримував еміграцію селян за Урал. З 1906 по 1913 рік з 9 українських губерній виїхало до Азії 1,2 млн селян (найбільше 1909 року — 290 000), з чого однак одна чверть згодом повернулася.
Реформа спричинила ще більшу соціальну диференціацію селянства: збільшення найдрібніших і великих сел. господарств і зменшення середніх, власники яких продавали землю заможнішим і самі виїздили за Урал або до міст. Невирішена аграрна проблема була однією з причин революції 1917 року.