1. Представители казахской интеллигенции поднимали вопросы просвещения и обновления казахского общества.
2.Заявляли о необходимости политических перемен, внедряя передовые идеи в казахское общество посредством своего творчества и общественной деятельности
3.
В развитии освободительной борьбы в крае определенную роль сыграла казахская интеллигенция, зародившаяся на рубеже XIX-XX веков, в лице А. Бокейханова, А. Байтурсынова, М. Дулатова и других. Они были лидерами национально-освободительного движения.
В декабре 1905 года в Уральске съезд делегатов казахского населения пяти областей. На нем была предпринята попытка создания казахской партии кадетского типа. Она была призвана отстаивать национальные интересы местного населения. В феврале 1906 года в Семипалатинске состоялся съезд казахов, на котором была принята программа. Она выступала за защиту свободы вероисповедания, использования казахского языка наравне с другими языками в регионе. Участники съездов выдвигали такие требования, как открытие школ, медресе для казахских детей и университета, ограничение процесса переселения крестьян из европейской части России в Казахстан.
1.Поразка Росії в Кримській війні (1853–1856). Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.
· по-друге, селянські господарства розорялися, оскільки поміщики збільшували панщину вЧерноземье, а оброчні селяни йшли на заводи, підривалася основа кріпосницькій економіки, що базується на примусовому, вкрай неефективному праці кріпаків;
· по-третє, криза кріпацтва виявився однією з головних причин поразки країни у Кримську війну, яка показала військово-технічну відсталість Росії. Була підірвана фінансову систему; селяни розорялися через рекрутських наборів, зростання повинностей. Почалася масова втеча селян від поміщиків;
· по-четверте, зростання кількості селянських заворушень (в 1860 р. сталося 126 виступів селян) створював реальну загрозу перетворення розрізнених виступів у нову «пугачовщину»;
· по-п'яте, усвідомлення правлячими колами, що кріпосне право — «пороховий льох» під державою. Від ліберальних поміщиків, учених, навіть родичів царя, зокрема молодшого брата великого князя Костянтина, на адресу уряду почали надходити пропозиції, проекти реформування земельних відносин. Олександра Другого, виступаючи у 1856 року перед представниками московського дворянства, говорив: «Якщо ми визволимо селян згори, всі вони звільнять себеснизу
1.
1)Бакытжан Каратев
2)А. Байтұрсынов
3) А. Бокейханов
2.
1. Представители казахской интеллигенции поднимали вопросы просвещения и обновления казахского общества.
2.Заявляли о необходимости политических перемен, внедряя передовые идеи в казахское общество посредством своего творчества и общественной деятельности
3.
В развитии освободительной борьбы в крае определенную роль сыграла казахская интеллигенция, зародившаяся на рубеже XIX-XX веков, в лице А. Бокейханова, А. Байтурсынова, М. Дулатова и других. Они были лидерами национально-освободительного движения.
В декабре 1905 года в Уральске съезд делегатов казахского населения пяти областей. На нем была предпринята попытка создания казахской партии кадетского типа. Она была призвана отстаивать национальные интересы местного населения. В феврале 1906 года в Семипалатинске состоялся съезд казахов, на котором была принята программа. Она выступала за защиту свободы вероисповедания, использования казахского языка наравне с другими языками в регионе. Участники съездов выдвигали такие требования, как открытие школ, медресе для казахских детей и университета, ограничение процесса переселения крестьян из европейской части России в Казахстан.
1.Поразка Росії в Кримській війні (1853–1856). Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.
· по-друге, селянські господарства розорялися, оскільки поміщики збільшували панщину вЧерноземье, а оброчні селяни йшли на заводи, підривалася основа кріпосницькій економіки, що базується на примусовому, вкрай неефективному праці кріпаків;
· по-третє, криза кріпацтва виявився однією з головних причин поразки країни у Кримську війну, яка показала військово-технічну відсталість Росії. Була підірвана фінансову систему; селяни розорялися через рекрутських наборів, зростання повинностей. Почалася масова втеча селян від поміщиків;
· по-четверте, зростання кількості селянських заворушень (в 1860 р. сталося 126 виступів селян) створював реальну загрозу перетворення розрізнених виступів у нову «пугачовщину»;
· по-п'яте, усвідомлення правлячими колами, що кріпосне право — «пороховий льох» під державою. Від ліберальних поміщиків, учених, навіть родичів царя, зокрема молодшого брата великого князя Костянтина, на адресу уряду почали надходити пропозиції, проекти реформування земельних відносин. Олександра Другого, виступаючи у 1856 року перед представниками московського дворянства, говорив: «Якщо ми визволимо селян згори, всі вони звільнять себеснизу