Когда народ сильнее власти государства слабая когда власть сильнее народа армия сильна . смысл этого текста?
самые мудрые должны быть правителями самые мужественные и сильные стражами благоразумные и добросовестные земледельцами и ремесленниками. и смысл этого тк?
​

Эти годы - годы военных походов князя Святослава, в которых он провел большую часть самостоятельного правления. За это время он практически никакого отношения к внутренней политике не имел, этим занималась его мать Ольга.
Все его походы являются проявлением агрессивной внешней политики против: Хазарского каганата (который он полностью разгромил), Волжской булгарии, вятичей (это восточнославянское племя было окончательно присоединено к Руси), Болгарского царства, печенегов (после их нападения на Киев он вернулся на его защиту, а затем организовал поход против них и разгромил). Примерно с этого момента Русь чуть ли не лишилась всех своих постоянно досаждавших противников (Хазария испокон веков докучала набегами).
В 969 умирает Ольга, Святослав сажает в города своих сыновей. Отношения с Византией были очень напряженными, хотя Ольга до Святослава пыталась их поддерживать и два царства постоянно общались. Тем не менее, в 970-971 шла русско-византийская война. В 970 напал на владения Византии Святослав и дошел до Константинополя, но ушел, либо проиграв (по византийским источникам), либо забрав дань (по русским источникам). В 971 конфликт инициировал византийский царь, в конфликте никто не одержал победу, но Святослав на более выгодных условиях вышел из войны. В 972 погиб.
Что касается внутренней политики, ее продолжала Ольга, а именно: налаживание торговых связей, отношений с другими государствами, укрепление централизованной власти. Продвижение христианства в Русь ей не удалось (Святослав был убежденным язычником). Ну и присоединение вятичей тоже считается внутренней политикой.

Жили в південноукраїнських степах від Дону до Дунаю. Їх остаточне походження не з'ясоване. Кіммерійський народ складався з племен, об'єднаних у союзи на чолі з царями-вождями. Військо кіммерійців формувалось з загонів вершників, які були добре озброєними. Ці племена займалися скотарством, в якому провідне місце посідало конярство. Широкого розвитку у кіммерійців набуло мистецтво, яке носило прикладний характер. На кам'яних виробах висікались зображення різноманітної військової амуніції. За мовою кіммерійці, вірогідно, були іранцями. Розвиток їхнього суспільства був зупинений навалою скіфів.
Скіфи –один з найдавніших народів Стародавнього світу. Вони з'явились на території України в першій половині VII ст. до н. е., прийшовши зі Сходу, із степів між Каспієм, Уралом і Кавказом. Наприкінці VII ст. до н. е. скіфи остаточно підкорили місцеві племена, завершивши політичне формування Скіфії.
Про життя скіфів, їх побут, звичаї, релігію, суспільний лад, зовнішній вигляд докладно розповідає грецький історик і географ Геродот у своїй праці «Історія». Його розповіді підтверджуються археологічними дослідженнями скіфських пам'яток. Ядро Скіфії становили племена царських скіфів і скіфів-кочівників, які панували над усіма іншими племенами. Поблизу давньогрецького міста Ольвія жили калліпіди або елліноскіфи. Далі на північ мешкали скіфи-орачі, на схід від них – скіфи-землероби. Останні два народи, вважають дослідники, не були етнічними скіфами, а належали до праслов'янських, які потрапили під скіфський вплив