Міжнародні відносини України в часи Б. Хмельницького визначалися не лише його прагненням знайти союзників у своїй боротьбі, але й політичними інтересами європейських держав.
Зовнішньополітична діяльність Б. Хмельницького переслідувала мету - забезпечити найбільш сприятливі умови для ведення військових дій, а також не допустити створення коаліції держав на чолі з Польщею. Як відомо, Б. Хмельницький насамперед налагодив зв'язки з Кримським ханством. Водночас гетьман вів активні переговори з Туреччиною, обмінюючись посольствами, заявляв про готовність прийняти протекторат султана (1651).
Іншим об'єктом зовнішньої політики Української держави була Молдова. Гетьман підтримував взаємини з правителями Трансільванії і Валахії, прагнув налагодити контакти з Венеціанською республікою та Браденбургом. Відомо, що до Б. Хмельницького написав листа навіть керівник англійської буржуазної революції Олівер Кромвель.
Події Національно-визвольної війни набули широкого міжнародного розголосу. Особливо світ сколихнув факт утворення Української гетьманської держави. Ці події європейські володарі сприйняли неоднаково. Їхнє ставлення зумовлювалося складними міждержавними відносинами, зовнішньополітичними інтересами багатьох країн, неоднозначними, часто суперечливими, подіями. Розподіл сил у тогочасній Європі визначали реформаційні та контрреформаційні рухи. У зв'язку з цим усі країни поділялися на три табори: католицький, протестантський і православний.
Отже, Українська гетьманська держава виникла й розташовувалася в регіоні, де в середині XVII ст. домінували великі держави - Річ Посполита, Московська держава, Османська імперія. Вони не були зацікавлені в існуванні самостійної й міцної Української держави - це суперечило їхнім політичним намірам щодо українських земель і порушувало рівновагу сил між державами
25 марта 1238 года началась героическая оборона Козельска от войск хана Батыя, которая длилась более пятидесяти дней.
«От героев былых времён не осталось порой имён. Те, кто приняли смертный бой, стали просто землёй, травой,» - слова Е. Аграновича, прозвучавшие в песне из советского кинофильма «Офицеры», как нельзя лучше подходят к этому полулегендарному событию.
Ни для кого не секрет, что в эпоху нивелирования патриотических ценностей и «переписывания» российской истории, многие весьма уважаемые учёные и публицисты пошли по пути намеренного уничижения бесспорных подвигов русского народа в борьбе с иноземными захватчиками. Путём создания околоисторических телепрограмм и бульварной публицистики в обществе активно насаждалось мнение, будто многие значимые события российской истории – не более, чем миф, выдуманный позднейшими летописцами для пробуждения патриотических чувств народа. В целях пресловутой «политкорректности» был создан целый ряд как подтверждённых, так и неподтверждённых гипотез, утверждающих, что не было татаро-монгольского нашествия на Русь в XIII веке. Соответственно, не было и победы русских воинов на Куликовом поле, а Ледовое побоище в некоторых «исследованиях» вовсе приобрело статус малозначительного акта агрессивной политики молодого новгородского князя против несчастных рыцарей-храмовников. Едва не договорились до того, что русская армия проиграла Наполеону Бородинскую битву, а во Второй мировой войне победили только США. Безусловно, история – не «строгая» наука. Это лишь область знания, которая не может однозначно исключать те или иные трактовки и интерпретации зафиксированных в источниках исторических событий. Однако есть события, вопиющую однозначность которых не стереть ни время, ни политические веяния, ни их влияние на умонастроения околонаучной общественности.
Зовнішньополітична діяльність Б. Хмельницького переслідувала мету - забезпечити найбільш сприятливі умови для ведення військових дій, а також не допустити створення коаліції держав на чолі з Польщею. Як відомо, Б. Хмельницький насамперед налагодив зв'язки з Кримським ханством. Водночас гетьман вів активні переговори з Туреччиною, обмінюючись посольствами, заявляв про готовність прийняти протекторат султана (1651).
Іншим об'єктом зовнішньої політики Української держави була Молдова. Гетьман підтримував взаємини з правителями Трансільванії і Валахії, прагнув налагодити контакти з Венеціанською республікою та Браденбургом. Відомо, що до Б. Хмельницького написав листа навіть керівник англійської буржуазної революції Олівер Кромвель.
Події Національно-визвольної війни набули широкого міжнародного розголосу. Особливо світ сколихнув факт утворення Української гетьманської держави. Ці події європейські володарі сприйняли неоднаково. Їхнє ставлення зумовлювалося складними міждержавними відносинами, зовнішньополітичними інтересами багатьох країн, неоднозначними, часто суперечливими, подіями. Розподіл сил у тогочасній Європі визначали реформаційні та контрреформаційні рухи. У зв'язку з цим усі країни поділялися на три табори: католицький, протестантський і православний.
Отже, Українська гетьманська держава виникла й розташовувалася в регіоні, де в середині XVII ст. домінували великі держави - Річ Посполита, Московська держава, Османська імперія. Вони не були зацікавлені в існуванні самостійної й міцної Української держави - це суперечило їхнім політичним намірам щодо українських земель і порушувало рівновагу сил між державами
25 марта 1238 года началась героическая оборона Козельска от войск хана Батыя, которая длилась более пятидесяти дней.
«От героев былых времён не осталось порой имён. Те, кто приняли смертный бой, стали просто землёй, травой,» - слова Е. Аграновича, прозвучавшие в песне из советского кинофильма «Офицеры», как нельзя лучше подходят к этому полулегендарному событию.
Ни для кого не секрет, что в эпоху нивелирования патриотических ценностей и «переписывания» российской истории, многие весьма уважаемые учёные и публицисты пошли по пути намеренного уничижения бесспорных подвигов русского народа в борьбе с иноземными захватчиками. Путём создания околоисторических телепрограмм и бульварной публицистики в обществе активно насаждалось мнение, будто многие значимые события российской истории – не более, чем миф, выдуманный позднейшими летописцами для пробуждения патриотических чувств народа. В целях пресловутой «политкорректности» был создан целый ряд как подтверждённых, так и неподтверждённых гипотез, утверждающих, что не было татаро-монгольского нашествия на Русь в XIII веке. Соответственно, не было и победы русских воинов на Куликовом поле, а Ледовое побоище в некоторых «исследованиях» вовсе приобрело статус малозначительного акта агрессивной политики молодого новгородского князя против несчастных рыцарей-храмовников. Едва не договорились до того, что русская армия проиграла Наполеону Бородинскую битву, а во Второй мировой войне победили только США. Безусловно, история – не «строгая» наука. Это лишь область знания, которая не может однозначно исключать те или иные трактовки и интерпретации зафиксированных в источниках исторических событий. Однако есть события, вопиющую однозначность которых не стереть ни время, ни политические веяния, ни их влияние на умонастроения околонаучной общественности.