В
Все
М
Математика
А
Английский язык
Х
Химия
Э
Экономика
П
Право
И
Информатика
У
Українська мова
Қ
Қазақ тiлi
О
ОБЖ
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
У
Українська література
М
Музыка
П
Психология
А
Алгебра
Л
Литература
Б
Биология
М
МХК
О
Окружающий мир
О
Обществознание
И
История
Г
Геометрия
Ф
Французский язык
Ф
Физика
Д
Другие предметы
Р
Русский язык
Г
География
ivanignatov201
ivanignatov201
14.03.2020 20:54 •  История

Конспект на тему: "Научные достижения и открытия цивилизации Древнего Востока" (Египет,Вавилон,Индия, Китай ОЧЕНЬ НАДО

Показать ответ
Ответ:
Zarinka952
Zarinka952
30.03.2022 04:13

шляхетська демократія  (пол.  demokracja szlachecka)  — політична система, що існувала в  xvi  -xviii століттях  в  королівстві польському, а після в  речі посполитій. характеризується наявністю широких прав  дворянства  (  шляхти) в інні країною.

шляхетська демократія з певною часткою умовності являє собою варіант  представницької демократії  з тією різницею, що народом в речі посполитій вважалося не все населення, лише  шляхта  (в принципі, цей  політичний режим  можна назвати і  олігархією). у той же час, річ посполита не була  республікою  (хоча і називалася  річ посполита, тобто республіка), так як державу очолював  довічно  обраний  монарх. право вибору монарха належало  сейму  — шляхетському представницькому зібранню. представництво сейму забезпечувалося участю в його складі  депутатів  від дрібніших зборів шляхти  — земських  сеймиків. депутати обиралися шляхтою певного регіону і отримували від сеймику інструкції, в яких прописувалося, як їм голосувати на вальному (загальному) сеймі. після закінчення загального сейму знову скликалися сеймики, на яких депутати звітували перед шляхтою (  реляційні  сеймики).

по  нешавських статутах  1454  сеймики отримали від короля  казимира iv ягеллона  широкі права на участь у загальнодержавних справах. до складу сейму входили король, члени  посольської ізби  та  сенату. в посольській ізбі засідало 170 депутатів, обраних на сеймиках (предсеймових). сенат не був виборним органом і складався з членів королівського ради  — панів радних. до них належали ряд вищих духовних і світських  сановників. король вважався третім станом і скликав засідання. вальний сейм повинен був збиратися кожні два роки на термін шість тижнів.

шляхетська демократія. перехід до фільварково-панщинного господарства сприяв економічному й політичному посиленню шляхти. до того ж питома вага дворянства в загальній масі польського населення була значно вищою, ніж в інших європейських країнах. цими обставинами й пояснювалася політична активність польської шляхти та її інтерес до державних справ. на межі хv-хvі ст. у польщі завершилось оформлення станової монархії: у країні діяв двопалатний сейм. верхня палата  — сенат  — включала представників вищого духовенства та магнатів, зайнятих на високих державних посадах. до нижньої палати  — посольської ізби  — входили депутати, обрані на сеймиках  — з'їздах місцевої шляхти. селяни та міста від участі в сеймі повністю усувались. головну роль у ньому дедалі більше перебирала на себе шляхта. сейм міг не тільки впливати на рішення короля, але навіть обмежувати його дії. у свою чергу, поведінка сейму залежала від позиції сеймиків. до того ж, хоч з xiv  ст. у країні правили лише представники династії ягеллонів, королівська влада залишалася виборною. все це надавало своєрідності державному устрою польщі.

всередині дворянського стану, між можновладцями і шляхтою, точилася боротьба за вплив на короля. у 1530  р. вона вилилася у відкрите політичне протистояння. поштовхом до нього послужило те, що літній король сигізмунд і (1506-15-48), за наполяганням своєї дружини-італійки бони сфорца, провів обрання і коронацію їхнього дев'ятирічного сина сигізмунда августа. це суперечило традиції, адже нового короля можна було обирати лише після смерті його попередника. стало зрозуміло, що здійснено спробу замінити виборну монархію спадковою. обурена шляхта звинуватила сигізмунда і в порушенні законів, але далі цього не пішло.

сигізмунд ll август (1548–1572) продовжив лінію батька, через що між ним і шляхтою виник конфлікт. проте коли королю знадобилися гроші для ведення війни, а отримати їх він міг лише за згоди шляхти, монарху довелося піти на поступки. на подив усього сейму сигізмунд август з'явився на його засідання не в звичному для нього модному італійському, а в шляхетському вбранні. до того ж він звернувся до сейму польською мовою, а не латиною, як завжди. то були символічні ознаки зміни позиції короля, його прагнення домовитись зі шляхтою. результатом компромісу стало затвердження принципу обрання польських королів.

після смерті сигізмунда ii августа, останнього з династії ягеллонів, польським королем обрали французького принца генріха валуа (1573–1574). перед вступом на трон він заприсягcя не порушувати законів речі посполитої. король був зобов'язаний кожні два роки скликати сейм, не міг без його згоди оголошувати війну, укладати мир, видавати закони, скликати ополчення. відмова монарха від виконання своїх зобов'язань звільняла шляхту від покори йому. таке посилення позицій шляхти мало наслідком введення в дію принципу «вільного вето» (заборони). якщо хоча б один із депутатів сейму вимовляв: «не дозволяю», рішення не приймалось, навіть коли всі інші за нього проголосували. почалися постійні зриви в роботі сейму. нерідко траплялось, що депутати роз'їжджались по своїх маєтках, так нічого й не вирішивши. саме тоді стали казати, що польща тримається непорядком.

0,0(0 оценок)
Ответ:
svetik1310
svetik1310
22.07.2021 21:36
Ксередине xii века киевская русь разделилась на 15 княжеств, каждое из которых проводило самостоятельную политику. княжества различались как по степени консолидации, так и по соотношению сил между князем, боярством, нарождавшимся служилым дворянством и рядовым населением.  девять княжеств собственными домами. в конце xi века за сыновьями старшего внука ярослава мудрого ростислава владимировича закрепились перемышльская и теребовальская волости, позже объединившиеся в галицкое княжество (достигшее расцвета в правление ярослава осмомысла) . в черниговском княжестве с 1127 правили сыновья давыда и олега святославичей (впоследствии только ольговичи) . в отделившемся от него муромском княжестве правил их дядя ярослав святославич. позже из состава муромского княжества выделилось княжество рязанское. в ростово-суздальской земле закрепились потомки сына владимира мономаха юрия долгорукого. смоленское княжество с 1120-х закрепилось за линией внука владимира мономаха ростислава мстиславича. в волынском княжестве стали править потомки другого внука мономаха — изяслава мстиславича. во второй половине xii века за потомками князя святополка изяславича закрепляется турово-пинское княжество.  четыре княжества не закрепились за какой-то определённой династией. не стало отчиной переяславское княжество, которым на протяжении xii века владели соперничающие ветви мономаховичей. киевский и новгородский столы сохраняли значение: на них претендовали все сильные князья. киев служил постоянным яблоком раздора, хотя его политическая значимость снижалась. во второй половине xii века борьба за него шла в основном между мономаховичами и ольговичами. необычная ситуация была в новгороде. здесь сложилось чрезвычайно сильное боярство, которое не дало закрепиться в городе ни одной княжеской ветви. в 1136 году мономахович всеволод мстиславич был изгнан, и власть перешла к вечу. новгород стал аристократической республикой. боярство приглашало князей лишь для выполнения некоторых исполнительных функций, а также для усиление новгородского ополчения княжескими дружинниками. схожий порядок установился в пскове, который к середине xiii века стал автономным от новгорода. периферийное тмутараканское княжество в начале xii века прекратило своё существование, пав под ударами половцев либо попав под суверенитет византии. первая угроза целостности страны возникла сразу же после кончины владимира i святославича. владимир страной, рассадив своих 12 сыновей по основным . старший сын ярослав, посаженный в новгород, уже при жизни отца отказался посылать в киев дань. когда владимир умер (1015), началась братоубийственная резня, закончившаяся гибелью всех детей кроме ярослава и мстислава тмутараканского. два брата поделили русь по днепру. только в 1036 после смерти мстислава ярослав стал править единолично всеми землями, кроме обособившегося полоцкого княжества, где с конца x века утвердились потомки другого сына владимира — изяслава. после смерти ярослава в 1054 три его старших сына разделили русь на три части. старшему изяславу отошли киев и новгород, святославу — чернигов, всеволоду — переяславль, ростов и суздаль. двух младших братьев старшие отстранили от руководства страной, а после их смерти — вячеслава в 1057, игоря — в 1060, — присвоили себе их владения. взрослые сыновья умерших не получили от дядей ничего, став князьями-изгоями. установившийся порядок замещения княжеских столов назывался «лествичным» , то есть князья продвигались по очерёдно от стола к столу в соответствии со своим старшинством. со смертью одного из князей происходило передвижение ниже стоящих на ступеньку вверх. но если один из сыновей умирал раньше своего родителя или его отец не побывал на киевском столе, то это потомство лишалось права на лествичное восхождение к великому киевскому столу. они становились изгоями, 
0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: История
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота