Основателем Российского централизованного государства является Иван III. Но строй и облик этого государства определились лишь при его внуке Иване IV, получившем прозвище Грозный за беспощадность и решительность в борьбе с боярско-княжескими родовыми кланами. При нем обрела стройность система государственного управления через приказы — центральные органы исполнительной власти (Разрядный, Посольский, Стрелецкий, Челобитный), было ограничено местничество (принцип занятия должностей по знатности происхождения); создано стрелецкое войско, вооруженное огнестрельным оружием; принято «Уложение о службе», укрепившее поместную дворянскую армию; изменен порядок налогообложения — установлена единица налогообложения («соха») и размер взимаемых с нее повинностей
У XVI-XVII ст., Як і колись, в Європі виділялося кілька найбільш могутніх держав. Якщо одне з них посилювалося, решта укладали один з одним спілки, щоб послабити грізного суперника. Таким чином, жодна держава не могла надмірно посилитися. У цю систему «політичної рівноваги» залучалися і менш значні держави. З кінця XV в. найсильнішими державами Західної Європи були Франція, Іспанія і Священна Римська імперія (з 1519 Іспанія та імперія об’єдналися під владою Карла V). Інтереси Франції та Іспанії стикалися постійно. Володіння Габсбургів оточували Францію з усіх боків; дві країни не раз вели суперечки через прикордонних земель. Обидві вони претендували і на італійські території, що призвело до Італійським війнам, які велися понад півстоліття – з 1494 по 1559 Багата, але роздроблена Італія стала легкою здобиччю завойовників. Війна йшла з перемінним успіхом, але на заключному етапі перевага мали іспанці, і їх панування в Італії утвердилося надовго. Франції довелося відмовитися від своїх домагань, хоча почасти вона компенсувала це іншими придбаннями. Однак через релігійних воєн Франція надовго перестала відігравати активну роль у європейській політиці, і в другій половині XVI ст. противагою могутності Іспанії виявилася зміцніла Англія. У зіткненні з нею Філіп II в 1588 зазнав тяжкої поразки. Згадайте, в чому полягало поразку Іспанії від Англії в 1588 Рівноправним учасником системи «політичної рівноваги» стала Османська імперія. Підкоривши народи Балканського півострова, турки в XVI ст. розгромили Угорщину і повели наступ на володіння австрійських Габсбургів; їх флот спустошував узбережжі Італії та Іспанії. Присутність в Європі могутньої мусульманської держави постійно позначалося на міжнародних відносинах. З одного боку, турецька загроза нагадувала народам Європи про те, що, незважаючи на релігійні відмінності, всі вони насамперед християни. Не раз велися переговори між православною Росією, католицькими і протестантськими країнами про спільні дії проти спільного ворога. З іншого боку, у пошуках рівноваги сил європейські держави вступили в союзи з турками. Особливо досягла успіху в цьому Франція, прагнула таким чином послабити Карла V.
З кінця XV в. найсильнішими державами Західної Європи були Франція, Іспанія і Священна Римська імперія (з 1519 Іспанія та імперія об’єдналися під владою Карла V). Інтереси Франції та Іспанії стикалися постійно. Володіння Габсбургів оточували Францію з усіх боків; дві країни не раз вели суперечки через прикордонних земель. Обидві вони претендували і на італійські території, що призвело до Італійським війнам, які велися понад півстоліття – з 1494 по 1559 Багата, але роздроблена Італія стала легкою здобиччю завойовників. Війна йшла з перемінним успіхом, але на заключному етапі перевага мали іспанці, і їх панування в Італії утвердилося надовго. Франції довелося відмовитися від своїх домагань, хоча почасти вона компенсувала це іншими придбаннями. Однак через релігійних воєн Франція надовго перестала відігравати активну роль у європейській політиці, і в другій половині XVI ст. противагою могутності Іспанії виявилася зміцніла Англія. У зіткненні з нею Філіп II в 1588 зазнав тяжкої поразки.
Згадайте, в чому полягало поразку Іспанії від Англії в 1588
Рівноправним учасником системи «політичної рівноваги» стала Османська імперія. Підкоривши народи Балканського півострова, турки в XVI ст. розгромили Угорщину і повели наступ на володіння австрійських Габсбургів; їх флот спустошував узбережжі Італії та Іспанії. Присутність в Європі могутньої мусульманської держави постійно позначалося на міжнародних відносинах. З одного боку, турецька загроза нагадувала народам Європи про те, що, незважаючи на релігійні відмінності, всі вони насамперед християни. Не раз велися переговори між православною Росією, католицькими і протестантськими країнами про спільні дії проти спільного ворога. З іншого боку, у пошуках рівноваги сил європейські держави вступили в союзи з турками. Особливо досягла успіху в цьому Франція, прагнула таким чином послабити Карла V.
если я напиши норм а если нет скажи я еще допишу