хвиля контрреформ, що прокотилася імперією у 80—90-х роках, значно ускладнила ситуацію. консервативний олександр iii намагався відновити владу держави над громадянським суспільством, що формувалося. і тому не дивно, що на конституційному проекті, схваленому олександром ii, син написав: «слава богу, цей злочинний та поспішний крок до конституції не було зроблено». суть контрреформ полягала, як писали тоді в офіційній пресі, у «виправленні фатальних помилок 60-х років». це «виправлення» виявилося у консервації, згортанні, а подекуди і ліквідації тих позитивних зрушень та змін, які були досягнуті буржуазними реформами 60—70-х років. розпочалося широкомасштабне відновлення позицій феодалізму в усіх сферах життя — зросла роль дворянства, розширилися його владні повноваження на місцях; зміцніли позиції такої феодальної підвалини, як селянська община; обмежувалася гласність, посилювалася цензура тощо. простий перелік здійснюваних самодержавством контрреформ дає уявлення про помітне гальмування суспільного розвитку та наступ реакції:
— 1884 р. запроваджено новий університетський устав, який ліквідував автономію університетів;
— 1887 р. вийшов циркуляр про «кухарчиних дітей», що забороняв приймати до гімназій дітей, вихідців з нижчих верств населення;
— 1889 р. видано «положення про земських начальників», що надавало широкі повноваження земським начальникам, які призначалися із дворян і виконували адміністративні та поліцейські функції на місцях;
— 1890 р. побачило світ «положення про губернські та повітові земські установи», яке обмежувало фінансування земств, посилювало контроль за ними з боку держави, скорочувало представництво в цих установах селян.
Тю́ркский кагана́т: контролировало территории Северо-Восточного Китая (Маньчжурии), Монголии, Алтая, Восточного Туркестана, Западного Туркестана (Средней Азии), Казахстана, Крыма и Северного Кавказа. Каган — высшее правящее лицо в каганате, военачальник. Первым лицом в государстве после хана был ябгу. Другие высшие титулы в каганате — эльтебер. Судебные функции выполняли буюруки, тарханы. Все должности были наследственными. Можно на основании этого предположить, что тюркютское общество было аристократическим. Хозяйство: Основным занятием тюркютов было кочевое скотоводство, а также охота на травоядных животных; тюрки освоили промышленную добычу железа получения железа был сыродутным. Распад: После смерти Тобо-хана в 581 году произошло ослабление Тюркского каганата, основными проявлениями которого стали усиление междоусобных войн, обострение социальных противоречий, наступление Китая на границы Каганата, войны с соседними странами. В 603 году Тюркский каганат распался на Западно-тюркский и Восточно-тюркский каганаты
Объяснение:
Караханское ханство: Государство Караханидов состояло из двух владений - Восточного иЗападного ханств. Территория Восточного ханства включала в себя Жетысу и Восточный ТуРкест&н. Столицей был город Орда (Кара Орда, Куз Орда) близ города Ба- ласагун, а позднее - город Кашгар. К Западному ханству относился Маверан- нахр. Столицей являлся сначала Узгенд, а затем Самарканд. Общ. строй: Хан — титул правителя. Илак, тегин — правители уделов. Отличие от других государств — военное управление было отделено от административного. Военно-административная структура строилась по иерархическому принципу. Икта — право сбора налогов, а его обладателя называли — иктадор. Ханы жаловали своим родственникам и приближённым право на получение с населения района или города налогов, до того взимавшихся в пользу государств. Хоз: занимались оседлым земледелием, садоводством и бахчеводством и полукочевое и полуоседлое скотоводствоРаспад: вследствие ослабления сельджуков начало усиливаться государство Хорезм. В период правления Мухаммед-шаха Текеша государство Хорезм нанесло ощутимый удар по ка- ракитаям. Следившие за обстановкой правители государства Караханидов поддержали Хорезм. Разгромивший на берегах реки Талас каракитаев Мухам- мед-шах, возвратившись в Самарканд, казнил караханидского хакана. После смерти правителя Западного ханства в 1212 году хорезмский шах Мухаммед окончательно уничтожает государство Караханидов. Тем временем Восточное ханство захватывает найманский хан Кучлук.
Таким образом пало государство Караханидов, просуществовавшее около двух веков.
хвиля контрреформ, що прокотилася імперією у 80—90-х роках, значно ускладнила ситуацію. консервативний олександр iii намагався відновити владу держави над громадянським суспільством, що формувалося. і тому не дивно, що на конституційному проекті, схваленому олександром ii, син написав: «слава богу, цей злочинний та поспішний крок до конституції не було зроблено». суть контрреформ полягала, як писали тоді в офіційній пресі, у «виправленні фатальних помилок 60-х років». це «виправлення» виявилося у консервації, згортанні, а подекуди і ліквідації тих позитивних зрушень та змін, які були досягнуті буржуазними реформами 60—70-х років. розпочалося широкомасштабне відновлення позицій феодалізму в усіх сферах життя — зросла роль дворянства, розширилися його владні повноваження на місцях; зміцніли позиції такої феодальної підвалини, як селянська община; обмежувалася гласність, посилювалася цензура тощо. простий перелік здійснюваних самодержавством контрреформ дає уявлення про помітне гальмування суспільного розвитку та наступ реакції:
— 1884 р. запроваджено новий університетський устав, який ліквідував автономію університетів;
— 1887 р. вийшов циркуляр про «кухарчиних дітей», що забороняв приймати до гімназій дітей, вихідців з нижчих верств населення;
— 1889 р. видано «положення про земських начальників», що надавало широкі повноваження земським начальникам, які призначалися із дворян і виконували адміністративні та поліцейські функції на місцях;
— 1890 р. побачило світ «положення про губернські та повітові земські установи», яке обмежувало фінансування земств, посилювало контроль за ними з боку держави, скорочувало представництво в цих установах селян.
Тю́ркский кагана́т: контролировало территории Северо-Восточного Китая (Маньчжурии), Монголии, Алтая, Восточного Туркестана, Западного Туркестана (Средней Азии), Казахстана, Крыма и Северного Кавказа. Каган — высшее правящее лицо в каганате, военачальник. Первым лицом в государстве после хана был ябгу. Другие высшие титулы в каганате — эльтебер. Судебные функции выполняли буюруки, тарханы. Все должности были наследственными. Можно на основании этого предположить, что тюркютское общество было аристократическим. Хозяйство: Основным занятием тюркютов было кочевое скотоводство, а также охота на травоядных животных; тюрки освоили промышленную добычу железа получения железа был сыродутным. Распад: После смерти Тобо-хана в 581 году произошло ослабление Тюркского каганата, основными проявлениями которого стали усиление междоусобных войн, обострение социальных противоречий, наступление Китая на границы Каганата, войны с соседними странами. В 603 году Тюркский каганат распался на Западно-тюркский и Восточно-тюркский каганаты
Объяснение:
Караханское ханство: Государство Караханидов состояло из двух владений - Восточного иЗападного ханств. Территория Восточного ханства включала в себя Жетысу и Восточный ТуРкест&н. Столицей был город Орда (Кара Орда, Куз Орда) близ города Ба- ласагун, а позднее - город Кашгар. К Западному ханству относился Маверан- нахр. Столицей являлся сначала Узгенд, а затем Самарканд. Общ. строй: Хан — титул правителя. Илак, тегин — правители уделов. Отличие от других государств — военное управление было отделено от административного. Военно-административная структура строилась по иерархическому принципу. Икта — право сбора налогов, а его обладателя называли — иктадор. Ханы жаловали своим родственникам и приближённым право на получение с населения района или города налогов, до того взимавшихся в пользу государств. Хоз: занимались оседлым земледелием, садоводством и бахчеводством и полукочевое и полуоседлое скотоводствоРаспад: вследствие ослабления сельджуков начало усиливаться государство Хорезм. В период правления Мухаммед-шаха Текеша государство Хорезм нанесло ощутимый удар по ка- ракитаям. Следившие за обстановкой правители государства Караханидов поддержали Хорезм. Разгромивший на берегах реки Талас каракитаев Мухам- мед-шах, возвратившись в Самарканд, казнил караханидского хакана. После смерти правителя Западного ханства в 1212 году хорезмский шах Мухаммед окончательно уничтожает государство Караханидов. Тем временем Восточное ханство захватывает найманский хан Кучлук.
Таким образом пало государство Караханидов, просуществовавшее около двух веков.