Війни Османської імперії з Габсбургами, які правили Австрією та Іспанією, зумовили її зближення з європейськими суперниками Відня й Мадрида. Першою у цьому списку стояла Франція. Укладений в 1535 р. франко-турецький договір був широко відомий під назвою "першої капітуляції". Французьким купцям та іншим підданим корони надавалося право безперешкодного в'їзду в магометанські землі, провадження своїх торговельних справ та відправлення християнського богослужіння. Треба сказати, ці привілеї були надані в односторонньому порядку. Капітуляція 1535 р. вводила пільговий режим для французької торгівлі в Туреччині, встановлювала непідсудність французьких купців турецькому суду за здійснені злочини, забезпечувала недоторканність особи купця та його майна. Англія дістала у 1580 р. такі ж пільги, як і Франція. З того часу і аж до Першої світової війни Османська імперія перебувала у сфері англо-французьких впливів, зокрема це знайшло свій вияв у Кримській війні 1853-1856 pp., коли Англія і Франція "вступилися" за скривджену Росією Туреччину і висадили свій десант у Криму. І, навпаки, бапканські народи, які боролися за свою незалежність від Істамбула, звикли орієнтуватися на православну Москву (Петербург) та дещо менше – на Відень і Берлін.
5 марта 1711 г. указом русского императора Петра Первого был учреждён Правительствующий Сенат. Он стал высшим государственным органом в Российской империи по вопросам законодательства и государственного управления. Правительствующий Сенат был создан государем из-за его же постоянного отсутствия для решения вопросов на местах или военных вопросов, что часто мешало ему заниматься управлением. Прежде, в 1706, 1707 и 1710 гг. он неоднократно поручал дела доверенным людям, и от них строго требовалось, чтобы они решали поставленные перед ними задачи. Сенат был наделен весьма значительными полномочиями, он был образован «вместо его царского величества собственной персоны», на случай его временного отсутствия.
