Микиланджило и пракситель Особенностью античного искусства явился подчеркнутый интерес к человеку, который был его главной темой.Греческие мастера изучали строение человеческого тела, соразмерность его пропорций, пластику движений, особенно во время знаменитых Олимпийских игр. Художники добивались реалистически правдивого изображения человека человека-гражданина, доблестного воина и преданного патриота. (Мирон «Дискобол», Поликлет «Дорифор», Фидий — статуи для афинского Акрополя)». Гнедич П.П. Всемирная история искусств. – М., 2000. «В основе культуры Возрождения лежит принцип гуманизма, утверждения достоинства и красоты реального человека, его разума и воли, его творческих сил. Связь искусства и науки составляет одну из характернейших особенностей культуры Возрождения. Правдивое изображение мира и человека должно было опираться на их познание, поэтому познавательное начало играло в искусстве этой поры особенно важную роль». «Виртуальный художественно-исторический музей
Объяснение:
Объяснение:
Годы правления, как и имена римских царей, легендарны и условны. Долгое время учёные считали историю Древнего Рима вымыслом античных писателей, однако археологические раскопки и
лингвистический анализ показали, что в них, при всём обилии фантастических деталей, содержится много достоверной информации. По обнаруженным осколкам керамики микенского типа и наличию в латинском языке многих заимствованных слов из линейного письма Б, выяснилось, что легенды об Эвандре и Геракле могут иметь реальные основания: во II тыс. до н. э. ахейские греки создали торговые фактории на юге Италии, хотя следов их пребывания в Лации не найдено
Відповідь:
Пояснення:
Іспано-американська війна та її наслідки. Розширення сфер впливу на Далекому Сході. У перші десятиліття після громадянської війни країну захопило освоєння західних земель і бурхливе господарське будівництво. Але вже наприкінці XIX ст. у США зростає прагнення до територіальних загарбань. Великі компанії дедалі наполегливіше вимагали нових ринків збуту і джерел сировини. Активізація зовнішньої політики ставала неминучою. Однак відносна військова слабкість країни не дозволяла їй провадити експансію на всіх континентах, як це робили європейські держави. Головну увагу в цей період Сполучені Штати приділяли Південній Америці і басейну Тихого океану. За ідеологічне обґрунтування домагань США на економічну й політичну гегемонію над всім Американським континентом правила «доктрина Монро» (президент Дж. Монро 1823 р. висунув гасло «Америка для американців», що, по суті, означало «Америка для США»). Наприкінці XIX ст. на до цій доктрині прийшли численні теорії, що доводили спільність економічних і політичних інтересів американських держав. У 1889-1890 рр. США провели першу міжамериканську конференцію, яка ухвалила заснування Міжнародного союзу американських республік з метою взаємного обміну економічною інформацією і створення при ньому комерційного бюро, яке у 1910 р. було перейменовано на Панамериканський союз. Зміцнюючи позиції в Латинській Америці, США водночас активізували експансію на Карибах і на Тихому океані. У 1898 р., скориставшись із слабкості іспанської колоніальної імперії і початку визвольного повстання на Кубі, США спровокували іспано-американську війну. У двох морських битвах, біля берегів Філіппінських островів і Куби, іспанський флот був знищений, і уряд Іспанії був змушений просити миру. Мирний договір було підписано у Парижі в грудні 1898 р. За його умовами Іспанія відмовлялася від усіх прав на Кубу, Філіппіни, Пуерто-Ріко та інші острови в Карибському морі. Майже всі іспанські володіння перейшли до США. Куба формально залишалася незалежною, але фактично над нею було встановлено американський контроль. США було передано й Філіппіни, за які Іспанія одержала 20 млн доларів умовної плати.