древний египет стал классическим примером речной цивилизации, поскольку решающую роль в его существовании играл нил. остававшийся после его разливов ил служил прекрасной почвой для сельского хозяйства, являвшегося основой египта. использовавшаяся для орошения ирригационная система по необходимости должна была быть единой, что в свою очередь способствовало созданию единого у централизованного государства.
имевшиеся по берегам реки огромные залежи камня, включая гранит и мрамор, служили прекрасным строительным материалом. необходимость в точном определении сроков разлива нила стимулировала развитие астрономии, и других наук. наконец, долина нила, защищенная с обеих сторон пустынями, была труднодоступна для вторжения иноземцев, давала дополнительные возможности спокойно жить и развиваться, сохраняя самобытность культуры. подчеркивая огромное значение нила для египта,древнегреческий геродоте полным основанием называл страну «даром нила».
новое царство
в этот период древний египет достигает наивысшего подъема и расцвета. он занимает ведущее положение в восточном средиземноморье. египтяне начинают применять железо, широко используют соху, вертикальный ткацкий станок, ножные мехи в металлургии, осваивают коневодство. создание водоподъемных сооружений способствует развитию огородничества и садоводства, где используются новые сорта деревьев — яблоня, миндаль, олива, персик. искусство мумификации достигает невиданного совершенства. широкое развитие получают внутренняя и внешняя торговля. в целом страна переживает бурный рост, чему способствуют успешные завоевательные войны, которые сырье, пленных рабов, золото. высшие слои общества утопают в несметных богатствах и роскоши, что отчасти сказывается на развитии искусства: оно приобретает пышность.
в новом царстве в египте развертывается грандиозное строительство. начиная с тутмоса i, в так называемой «долине царей» египетские фараоны строят себе роскошные гробницы. в храмовом строительстве и сооружении царских статуй наблюдается явная гигантомания. характерным примером в этом плане может служить заупокойный храм с огромными статуями аменхотепа iii — «колоссами мемнона». в таком же духе был построен пещерный храм рамсеса ii в абу-симбеле с величественными статуями правителя.
Криза республіки в І ст. до н.е. Багаторічні загарбницькі війни Риму відривали хліборобів від їхніх господарств. Повертаючись із походу, селяни-легіонери часто виявлялися обплутаними боргами і втрачали свої ділянки. На їхніх колишніх полях працювали раби нових хазяїв. У римському суспільстві назрівало невдоволення. Селяни вимагали перерозподілу землі.
У цей час римляни обрали народним трибуном Тиберія Ґракха зі знатного плебейського роду. У 133 р. до н.е. Тиберій запропонував прийняти земельний закон, за яким громадські землі, незаконно захоплені багатими землевласниками, поверталися бідним. Народ схвалив цей закон і призначив комісію для його впровадження. Нею керував Тиберій, а допомагав йому його молодший брат Гай і Гракх. Але противники Тиберія звинуватили його у спробі захоплення верховної влади і вбили.
Через дев'ять років після загибелі Тиберія молодший Ґракх був обраний народним трибуном. З надзвичайною енергією він продовжив справу брата. Тисячі селян отримали ділянки. Для найбідніших городян Гай домігся продажу за низькими цінами зерна з державних комор.
Багачі зненавиділи Гая. Щоб не допустити обрання молодшого Ґракха народним трибуном на третій термін, сенат усіляко ганьбив його починання.
Програвши у результаті цього вибори, Ґракх і його прихильники спробували захистити свої реформи зброєю. Сенат увів у Рим військові загони. Загинули 3 тис. прихильників Ґракха. Гая, на його прохання, вбив вірний раб.
Через декілька років було скасовано заборону на продаж земельних ділянок. Багачі знову почали скуповувати землю в бідняків. Зубожіння селян Італії продовжувалося.
Після загибелі братів Ґракхів загострилися відносини не тільки між багатими і бідними, але й між знатними і незнатними. Багатий римлянин, що не належав до аристократії, не міг розраховувати на високу посаду в державі.
Одним із таких незнатних, але шанолюбних людей був Гай Марій. Він багато років безуспішно намагався стати консулом. Нарешті римський народ, обурений невдачами полководців-патриціїв, віддав консульську владу 50-річному Марію, який почав здобувати перемогу за перемогою.
древний египет стал классическим примером речной цивилизации, поскольку решающую роль в его существовании играл нил. остававшийся после его разливов ил служил прекрасной почвой для сельского хозяйства, являвшегося основой египта. использовавшаяся для орошения ирригационная система по необходимости должна была быть единой, что в свою очередь способствовало созданию единого у централизованного государства.
имевшиеся по берегам реки огромные залежи камня, включая гранит и мрамор, служили прекрасным строительным материалом. необходимость в точном определении сроков разлива нила стимулировала развитие астрономии, и других наук. наконец, долина нила, защищенная с обеих сторон пустынями, была труднодоступна для вторжения иноземцев, давала дополнительные возможности спокойно жить и развиваться, сохраняя самобытность культуры. подчеркивая огромное значение нила для египта,древнегреческий геродоте полным основанием называл страну «даром нила».
новое царствов этот период древний египет достигает наивысшего подъема и расцвета. он занимает ведущее положение в восточном средиземноморье. египтяне начинают применять железо, широко используют соху, вертикальный ткацкий станок, ножные мехи в металлургии, осваивают коневодство. создание водоподъемных сооружений способствует развитию огородничества и садоводства, где используются новые сорта деревьев — яблоня, миндаль, олива, персик. искусство мумификации достигает невиданного совершенства. широкое развитие получают внутренняя и внешняя торговля. в целом страна переживает бурный рост, чему способствуют успешные завоевательные войны, которые сырье, пленных рабов, золото. высшие слои общества утопают в несметных богатствах и роскоши, что отчасти сказывается на развитии искусства: оно приобретает пышность.
в новом царстве в египте развертывается грандиозное строительство. начиная с тутмоса i, в так называемой «долине царей» египетские фараоны строят себе роскошные гробницы. в храмовом строительстве и сооружении царских статуй наблюдается явная гигантомания. характерным примером в этом плане может служить заупокойный храм с огромными статуями аменхотепа iii — «колоссами мемнона». в таком же духе был построен пещерный храм рамсеса ii в абу-симбеле с величественными статуями правителя.
Криза республіки в І ст. до н.е. Багаторічні загарбницькі війни Риму відривали хліборобів від їхніх господарств. Повертаючись із походу, селяни-легіонери часто виявлялися обплутаними боргами і втрачали свої ділянки. На їхніх колишніх полях працювали раби нових хазяїв. У римському суспільстві назрівало невдоволення. Селяни вимагали перерозподілу землі.
У цей час римляни обрали народним трибуном Тиберія Ґракха зі знатного плебейського роду. У 133 р. до н.е. Тиберій запропонував прийняти земельний закон, за яким громадські землі, незаконно захоплені багатими землевласниками, поверталися бідним. Народ схвалив цей закон і призначив комісію для його впровадження. Нею керував Тиберій, а допомагав йому його молодший брат Гай і Гракх. Але противники Тиберія звинуватили його у спробі захоплення верховної влади і вбили.
Через дев'ять років після загибелі Тиберія молодший Ґракх був обраний народним трибуном. З надзвичайною енергією він продовжив справу брата. Тисячі селян отримали ділянки. Для найбідніших городян Гай домігся продажу за низькими цінами зерна з державних комор.
Багачі зненавиділи Гая. Щоб не допустити обрання молодшого Ґракха народним трибуном на третій термін, сенат усіляко ганьбив його починання.
Програвши у результаті цього вибори, Ґракх і його прихильники спробували захистити свої реформи зброєю. Сенат увів у Рим військові загони. Загинули 3 тис. прихильників Ґракха. Гая, на його прохання, вбив вірний раб.
Через декілька років було скасовано заборону на продаж земельних ділянок. Багачі знову почали скуповувати землю в бідняків. Зубожіння селян Італії продовжувалося.
Після загибелі братів Ґракхів загострилися відносини не тільки між багатими і бідними, але й між знатними і незнатними. Багатий римлянин, що не належав до аристократії, не міг розраховувати на високу посаду в державі.
Одним із таких незнатних, але шанолюбних людей був Гай Марій. Він багато років безуспішно намагався стати консулом. Нарешті римський народ, обурений невдачами полководців-патриціїв, віддав консульську владу 50-річному Марію, який почав здобувати перемогу за перемогою.
Объяснение: