Мне очень нужно
Полностью и понятно нужно ответить на во предмет история древний мир)
1)причина войны рима с карфагеном
2)основные сражения с датами
3)вывод об окончании войны

ТУРЕЧЧИНА – ЄВРОПА:

ІСТОРИЧНІ ПІДСТАВИ ПОЛІТИЧНОГО

ТА ЕКОНОМІЧНОГО ЗБЛИЖЕННЯ

На початку третього тисячоліття, коли Туреччина має реальні шанси розпочати

переговори щодо повного членства у Європейському Союзі, а Україна твердо заявляє

про свої наміри приєднатися до цієї європейської структури, актуалізується питання

про ймовірність повторення Україною шляху своєї південної сусідки і абсолютно до-

цільним видається реконструкція початків Туреччини до Європи. На дум-

ку багатьох дослідників, курс на Захід розпочався з підписання у 1963 р. Договору про

асоціацію Туреччини з Європейським економічним співтовариством. Фактично саме

ця міжнародна угода зафіксувала сам факт приєднання Турецької Республіки до Євро-

пи на правах асоційованого члена.

Проте нам видається цілком правомірним розглянути глибше коріння європейсь-

кого вектора турецької політики, а саме – з’ясувати витоки тяжіння Туреччини (а ра-

ніше ще й Османської імперії) до західного світу, а відтак і до Європи. Ще у 1924 р.,

на початках становлення республіканського ладу в Туреччині, лідер держави

К.Ататюрк зазначав: „Рух турків протягом століть зберігав постійний напрямок. Ми

завжди рухалися зі Сходу на Захід”. Власне це підтверджувало спрямованість не тіль-

ки історичного руху турків з Центральної Азії до Європи, але й подальше бажання ту-

рків приєднатися до європейської цивілізації, стати її невід’ємною частиною. „Країни

різні, але цивілізація – одна. І для того, щоб мати змогу прогресивно розвиватися, на-

ція має брати участь у цій єдиній цивілізації”, – так визначив свого часу логіку істори-

чного поступу Туреччини її перший президент1

.

Донедавна ці проблеми розглядалися суто під кутом зору марксистсько-ленінської

методології, яка передбачала однобічний, класовий підхід у розгляді тих чи інших іс-

торичних явищ. Тому автор цієї статті визначила своїм завданням позбутися в оцінці

тогочасних подій ідеологічних кліше, дати об’єктивний аналіз процесам, які спонука-

ли колись могутню імперію, а потім вже й молоду республіку з переважною більшістю

мусульманського населення повернутися „обличчям” до Заходу. Адже, вочевидь, це не

був одномоментний і несподіваний поворот, навпаки – зумовлений цілою низкою по-

літико-економічних і соціально-культурних факторів процес. Тому мета даного дослі-

дження полягає у визначенні головних, на нашу думку, етапів повороту азійської му-

сульманської країни до Заходу з одночасним виокремленням найсуттєвіших і значу-

щих в її історичному розвиткові моментів.

Одна з наймогутніших держав Сходу, Османська імперія, історично вибудовувала-

ся як імперія, що розташовувалася як на азійському й африканському, так і на євро-

пейському континентах. Первісно вона була тісно пов’язана з Європою не тільки тери-

торіально, але й політично та економічно через систему як міждержавних договорів,

так і торговельно-економічних угод. Османська імперія, розквіт якої припав на другу

половину ХV–ХVІ ст., як будь-яке багатонаціональне державне утворення, утримува-

ло свою єдність завдяки суворій і послідовній централізаторській політиці і, безумов-

но, блискуче організованій армії, що була тісно пов’язана з феодальною системою зе-

млеволодіння, а саме з тімарною системою. Державна могутність, військова сила, дос-

татньо широка віротерпимість до християн, пишність султанського двору – все це під-

тримувало високий статус Оттоманської Порти серед європейських країн.

Карл стюарт не мог стать абсолютным монархом в стране, в которой с середины 13 века был парламент. любые попытки узурпации власти всегда наткнуться на сопротивление. парламент был противовесом королевской власти в начиная с 1295 хода. с оппозицией дворян абсолютной власти сталкивался еще джон безземельный. он принял "великую хартию вольностей", которая стала основополагающим законом в . а карл стюарт в 40 -х вступил в открытое противостояние с долгим парламентом. что вызвало революцию и гражданскую войну. начиная с 13 века в стали складываться политические традиции парламентаризма. а после церковных реформ генриха восьмого и его дочери елизаветы тюдор. у королевской власти почти не осталось опоры. до этого католическое духовенство полностью поддерживало королей. но после реформации духовенство как политическая сила исчезла совсем. власть и политическое влияния парламента усилились. в набирали силу политические группировки крайних протестантов- пуритан. кальвинизм крайне негативно относился ко всякой монархии вообще. именно поэтому революция 40-х годов 17 века в была в большей степени религиозной. абсолютизм ассоциировался с католической францией, священной римской империей и испанией. пуританам он был чужд. карл стюарт покровительствовал католикам и проводил происпанскую политику. вообщем целый клубок противоречий. политических. религиозных. все это вылилось в революцию 40-х годов 17 века и казни карла стюарта. даже после смерти кромвеля и кратковременной реставрации стюартов в 1660 году эти противоречия никуда не исчезли. они вылились в новую "славную революцию" 1688 года, в результате которой стюарты были окончательно свергнуты в .