Наибольшую необходимость в изменениях чувствовали крестьяне и военные. Собственно, на Сенатской площади находились преимущественно военные, а именно матросы и офицеры.
Военные были заинтересованы в смягчении их военной доли – уменьшить срок службы, устранить военные поселения. Декабристы, в большей своей части, были военными офицерами.
Так как Александр Первый отказался от отмены крепостного права и гнет крепостных набрал новую силу, крестьяне были также заинтересованы в проведении восстания, продвижении Манифеста и свободе.
Боротьба угрів за підкорення слов’янського населення Закарпаття розтяглася на століття. За часів розквіту Русі та Галицько-Волинського князівства край неодноразово входив до їхнього складу. З ослабленням Галицько-Волинського князівства Закарпаття остаточно приєдналося до Угорщини, де було поділене на окремі територіально-адміністративні одиниці — комітати. Їх очолювали призначені королем із-поміж угорських панів намісники — ішпани (жупани), що здійснювали адміністративну, військову і судову владу. Землі, особливо в низинних районах Закарпаття, роздавалися угорським землевласникам, а в міста переселялися угорці, німці, євреї. Слов’янське населення витіснялося в гори або піддавалося мадяризації (перехід на угорську мову та засвоєння угорської культури).
Наибольшую необходимость в изменениях чувствовали крестьяне и военные. Собственно, на Сенатской площади находились преимущественно военные, а именно матросы и офицеры.
Военные были заинтересованы в смягчении их военной доли – уменьшить срок службы, устранить военные поселения. Декабристы, в большей своей части, были военными офицерами.
Так как Александр Первый отказался от отмены крепостного права и гнет крепостных набрал новую силу, крестьяне были также заинтересованы в проведении восстания, продвижении Манифеста и свободе.
Объяснение:
Боротьба угрів за підкорення слов’янського населення Закарпаття розтяглася на століття. За часів розквіту Русі та Галицько-Волинського князівства край неодноразово входив до їхнього складу. З ослабленням Галицько-Волинського князівства Закарпаття остаточно приєдналося до Угорщини, де було поділене на окремі територіально-адміністративні одиниці — комітати. Їх очолювали призначені королем із-поміж угорських панів намісники — ішпани (жупани), що здійснювали адміністративну, військову і судову владу. Землі, особливо в низинних районах Закарпаття, роздавалися угорським землевласникам, а в міста переселялися угорці, німці, євреї. Слов’янське населення витіснялося в гори або піддавалося мадяризації (перехід на угорську мову та засвоєння угорської культури).