Батый – старший сын Джучи, внук Чингисхана, первый хан Золотой Орды. Отец его Джучи, сын Чингисхана, получил по отцовскому разделу земли на запад и северо-запад от Аральского моря. На западе его владения граничили с Каспийским морем и землями кипчаков (половцев) и волжских болгар. Чингисхан приказал Джучи продолжать завоевания далее на запад, но Джучи уклонился от исполнения этого приказания и вскоре то ли умер, то был убит. Сын Чингисхана, Угедей, избранный новым верховным ханом монголов, передал земли Джучи Батыю. На курултае (сейме) 1229 г. было решено окончательно привести в исполнение план завоеваний, начертанный Чингисханом. Для покорения кипчаков, русских и болгар были двинуты огромные силы под начальством Батыя. Под его команду были даны младшие принцы: его братья, Урда, Шейбан и Тангут, и его двоюродные братья, между которыми находились будущие великие ханы (монгольские императоры), Гуюк, сын Угедея, и Мэнгу, сын Тулуя. Батый, участвовавший в походах отца своего Джучи, получил еще в свое распоряжение опытных боевых генералов, Субудая и Бурулдая. Субудай еще раньше действовал в земле кипчаков и болгар (см. статью Битва на реке Калке) и собрал о них точные сведения.
В 1236 г. монголы покорили царство волжских болгар. Около границ Болгарии к Батыю присоединились догнавшие его Мэнгу, Гуюк и др. Ожиданием их объясняется промедление Батыя в этой земле. В 1237 году после военного совета Батый двинулся на Русь. Страшному опустошению подверглась земля Рязанская и Суздальская. Затем Батый приказал остановиться. Причиной остановки было то обстоятельство, что нарушился стратегический план, начертанный Батыем. Он не решился составлять нового плана в чужой земле и приказал двинуться к югу. На пути был осажден Козельск. Батыю удалось взять его, когда прибыли отряды Кадана и Буру. Сильное сопротивление Козельска и отсутствие определенного плана действий заставили монголов поторопиться с уходом в Половецкие степи.
Но в 1239 г. Батый отправил сильные отряды на южную Русь. Были взяты и опустошены Переяславль и Чернигов. Мэнгу с передовым отрядом уже подходил к Киеву, но татары вновь вернулись в степи. В 1240 г. сам Батый повел свои войска на запад. Гуюк и Мэнгу были уже отозваны великим ханом Угедеем в Азию, и Батый далее действовал одними собственными силами. Он осадил Киев, взял его и разрушил. Далее были разорены земли Волынская и Галицкая.
Батый составил план дальнейшего движения в Западную Европу. Одна монгольская армия двинулась в Польшу и Силезию; другая в Моравию, сам Батый с Бурулдаем двинулся прямо из Руси горными проходами, а армия принца Кадана с Субудаем Валахию и Трансильванию. Все эти силы соединились в центре Венгрии. При р. Шайо (Солонай) произошла решительная битва, и венгры потерпели в ней поражение. Их страна подверглась страшному опустошению. Монголы проникли даже в Далмацию и разорили Катаро и другие города. Лишь смерть великого хана Угедея отозвала Батыя с запада.
В состав владений Батыя вошли все южные степи до Кавказских гор, земли Русская и Болгарская. В низовьях Волги он основал свою резиденцию, около которой быстро образовался крупный город Сарай. Батый заботился о единстве государства монголов. Когда после смерти Угедея власть великого хана захватил Гуюк, Батый с огромными силами двинулся на восток, чтобы восстановить нарушенный порядок. Гуюк умер до столкновения. Батый пригласил всех монгольских принцев собраться на курултай, на котором под его влиянием в императоры был избран Мэнгу, сын Тулуя, самый из семьи Чингизидов. Сам Батый отказался от принятия императорского сана, предложенного ему сначала всеми присутствующими. Во все время своего правления он оказывал Мэнгу полное подчинение. Он посылал к великому хану в Монголию приезжавших иностранных послов, заставлял ездить к нему на поклон русских князей.
В своих владениях хан Батый требовал полного исполнения законов Чингисхана (Ясы). «Всяк, кто нарушит Ясу, лишится головы», – говорил он. Он строго соблюдал монгольские обычаи, что особенно обнаруживалось при приемах и аудиенциях. Нарушителям или противящимся грозила смерть, как это произошло с черниговским князем Михаилом, который отказался исполнить некоторые обряды при церемонии представления хану. От подчиненных Батый требовал беспрекословного повиновения.
Хан Батый умер в 1256 г., 48 лет от роду. На его место в Золотой орде великий хан Мэнгу поставил сына его Сартака.
Проведення історичних паралелей дуже захоплююче заняття. Тільки ось порівнювати імператора, який володіє всією повнотою влади і президента, нехай навіть обраного більшістю населення і більшістю ж населення підтримуваного (так, у всякому разі, випливає з опублікованих соціологічних досліджень), дуже важко.
Але раз мова йде тільки про методи, спробую. Методи Петра I -
незважаючи на опір. А якщо таке трапиться - придушити.
Путін собі такого дозволити не може, так як, також, як і Петро, намагається підтримувати західний стиль управління. Тобто західні цінності привносяться різними методами. Що це: відмінність або схожість?
До подібністю можна віднести те, що, як і у Петра, у В.В. мало сподвижників. Інакше справа пішла б швидше.
Але в тому, що
вина обох: так як Петро Олексійович створив умови, що сприяють процвітанню бюрократії, а наш президент, на погляд населення, мляво з нею бореться.
подібність: Прагнення до процвітання і зміцненню кордонів держави.
Але тут треба зазначити, що Петро всіма силами рвався на Захід, вбачаючи в ньому приклад устрою держави. І можна зрозуміти його: адже саме Захід в той час був найбільш розвинений технічно, а Схід на той момент міг надати тільки духовний розвиток, що його зовсім не цікавило. І це закономірно: Петро - майстер, який може зробити все своїми руками. Він цим і займався.
Варто зауважити, що Петра любили і шанували монархи і жителі всіх західних країн, куди б він не прибув (нехай тільки спочатку). Мені здається, що це останній правитель Росії, який користувався любов'ю Заходу.
Географічне положення Росії таке, що вона займає території двох частин світу - це загальновідомо. Але столиця її розташована на Заході - це склалося історично. Важко жити на території, де зима довша літа. Такі території нікому не цікаві. От і доводилося Росії розширюватися на Схід, одночасно захищаючи західні кордони.
А як тільки держава стала займати таку площу, куди поділася любов Заходу. Тільки ненависть і заздрість.
Мирилися з існуванням Росії, намагаючись вхопити шматок. Хтозна, як повернулася б історія, якщо хто-небудь з правителів наважився перенести столицю вглиб держави. Але загроза для Росії завжди була з Заходу і столиці місце там.
Ось Путін і став першим керівником, який вирішив нарешті, що
і прийняв рішення розвернутися до Сходу. Що, звичайно ж, відрізняє його від Петра. Але це історичні реалії. Повинна бути гордість і у держави, і у людини. Та й з технічним розвитком там тепер все в порядку. )
Причому, коли за часів Петра виявлялася якась агресія відносно країни, а значить його влади - він оголошував війну. Путін же прагне домовитися. Це теж пояснюється різницею в положенні: цар і президент.
Тобто, відповідальності у президента більше.
Так що основні відмінності проглядаються в "повороті голови":
А схожість ще й в тому, що до Путіна ставлення у населення західних країн краще, ніж до своїх урядів.
Не люблять Путіна, а, вірніше, побоюються його тільки політики. Це їм він загроза.
Батый – старший сын Джучи, внук Чингисхана, первый хан Золотой Орды. Отец его Джучи, сын Чингисхана, получил по отцовскому разделу земли на запад и северо-запад от Аральского моря. На западе его владения граничили с Каспийским морем и землями кипчаков (половцев) и волжских болгар. Чингисхан приказал Джучи продолжать завоевания далее на запад, но Джучи уклонился от исполнения этого приказания и вскоре то ли умер, то был убит. Сын Чингисхана, Угедей, избранный новым верховным ханом монголов, передал земли Джучи Батыю. На курултае (сейме) 1229 г. было решено окончательно привести в исполнение план завоеваний, начертанный Чингисханом. Для покорения кипчаков, русских и болгар были двинуты огромные силы под начальством Батыя. Под его команду были даны младшие принцы: его братья, Урда, Шейбан и Тангут, и его двоюродные братья, между которыми находились будущие великие ханы (монгольские императоры), Гуюк, сын Угедея, и Мэнгу, сын Тулуя. Батый, участвовавший в походах отца своего Джучи, получил еще в свое распоряжение опытных боевых генералов, Субудая и Бурулдая. Субудай еще раньше действовал в земле кипчаков и болгар (см. статью Битва на реке Калке) и собрал о них точные сведения.
В 1236 г. монголы покорили царство волжских болгар. Около границ Болгарии к Батыю присоединились догнавшие его Мэнгу, Гуюк и др. Ожиданием их объясняется промедление Батыя в этой земле. В 1237 году после военного совета Батый двинулся на Русь. Страшному опустошению подверглась земля Рязанская и Суздальская. Затем Батый приказал остановиться. Причиной остановки было то обстоятельство, что нарушился стратегический план, начертанный Батыем. Он не решился составлять нового плана в чужой земле и приказал двинуться к югу. На пути был осажден Козельск. Батыю удалось взять его, когда прибыли отряды Кадана и Буру. Сильное сопротивление Козельска и отсутствие определенного плана действий заставили монголов поторопиться с уходом в Половецкие степи.
Но в 1239 г. Батый отправил сильные отряды на южную Русь. Были взяты и опустошены Переяславль и Чернигов. Мэнгу с передовым отрядом уже подходил к Киеву, но татары вновь вернулись в степи. В 1240 г. сам Батый повел свои войска на запад. Гуюк и Мэнгу были уже отозваны великим ханом Угедеем в Азию, и Батый далее действовал одними собственными силами. Он осадил Киев, взял его и разрушил. Далее были разорены земли Волынская и Галицкая.
Батый составил план дальнейшего движения в Западную Европу. Одна монгольская армия двинулась в Польшу и Силезию; другая в Моравию, сам Батый с Бурулдаем двинулся прямо из Руси горными проходами, а армия принца Кадана с Субудаем Валахию и Трансильванию. Все эти силы соединились в центре Венгрии. При р. Шайо (Солонай) произошла решительная битва, и венгры потерпели в ней поражение. Их страна подверглась страшному опустошению. Монголы проникли даже в Далмацию и разорили Катаро и другие города. Лишь смерть великого хана Угедея отозвала Батыя с запада.
В состав владений Батыя вошли все южные степи до Кавказских гор, земли Русская и Болгарская. В низовьях Волги он основал свою резиденцию, около которой быстро образовался крупный город Сарай. Батый заботился о единстве государства монголов. Когда после смерти Угедея власть великого хана захватил Гуюк, Батый с огромными силами двинулся на восток, чтобы восстановить нарушенный порядок. Гуюк умер до столкновения. Батый пригласил всех монгольских принцев собраться на курултай, на котором под его влиянием в императоры был избран Мэнгу, сын Тулуя, самый из семьи Чингизидов. Сам Батый отказался от принятия императорского сана, предложенного ему сначала всеми присутствующими. Во все время своего правления он оказывал Мэнгу полное подчинение. Он посылал к великому хану в Монголию приезжавших иностранных послов, заставлял ездить к нему на поклон русских князей.
В своих владениях хан Батый требовал полного исполнения законов Чингисхана (Ясы). «Всяк, кто нарушит Ясу, лишится головы», – говорил он. Он строго соблюдал монгольские обычаи, что особенно обнаруживалось при приемах и аудиенциях. Нарушителям или противящимся грозила смерть, как это произошло с черниговским князем Михаилом, который отказался исполнить некоторые обряды при церемонии представления хану. От подчиненных Батый требовал беспрекословного повиновения.
Хан Батый умер в 1256 г., 48 лет от роду. На его место в Золотой орде великий хан Мэнгу поставил сына его Сартака.
Проведення історичних паралелей дуже захоплююче заняття. Тільки ось порівнювати імператора, який володіє всією повнотою влади і президента, нехай навіть обраного більшістю населення і більшістю ж населення підтримуваного (так, у всякому разі, випливає з опублікованих соціологічних досліджень), дуже важко.
Але раз мова йде тільки про методи, спробую. Методи Петра I -
незважаючи на опір. А якщо таке трапиться - придушити.
Путін собі такого дозволити не може, так як, також, як і Петро, намагається підтримувати західний стиль управління. Тобто західні цінності привносяться різними методами. Що це: відмінність або схожість?
До подібністю можна віднести те, що, як і у Петра, у В.В. мало сподвижників. Інакше справа пішла б швидше.
Але в тому, що
вина обох: так як Петро Олексійович створив умови, що сприяють процвітанню бюрократії, а наш президент, на погляд населення, мляво з нею бореться.
подібність: Прагнення до процвітання і зміцненню кордонів держави.
Але тут треба зазначити, що Петро всіма силами рвався на Захід, вбачаючи в ньому приклад устрою держави. І можна зрозуміти його: адже саме Захід в той час був найбільш розвинений технічно, а Схід на той момент міг надати тільки духовний розвиток, що його зовсім не цікавило. І це закономірно: Петро - майстер, який може зробити все своїми руками. Він цим і займався.
Варто зауважити, що Петра любили і шанували монархи і жителі всіх західних країн, куди б він не прибув (нехай тільки спочатку). Мені здається, що це останній правитель Росії, який користувався любов'ю Заходу.
Географічне положення Росії таке, що вона займає території двох частин світу - це загальновідомо. Але столиця її розташована на Заході - це склалося історично. Важко жити на території, де зима довша літа. Такі території нікому не цікаві. От і доводилося Росії розширюватися на Схід, одночасно захищаючи західні кордони.
А як тільки держава стала займати таку площу, куди поділася любов Заходу. Тільки ненависть і заздрість.
Мирилися з існуванням Росії, намагаючись вхопити шматок. Хтозна, як повернулася б історія, якщо хто-небудь з правителів наважився перенести столицю вглиб держави. Але загроза для Росії завжди була з Заходу і столиці місце там.
Ось Путін і став першим керівником, який вирішив нарешті, що
і прийняв рішення розвернутися до Сходу. Що, звичайно ж, відрізняє його від Петра. Але це історичні реалії. Повинна бути гордість і у держави, і у людини. Та й з технічним розвитком там тепер все в порядку. )
Причому, коли за часів Петра виявлялася якась агресія відносно країни, а значить його влади - він оголошував війну. Путін же прагне домовитися. Це теж пояснюється різницею в положенні: цар і президент.
Тобто, відповідальності у президента більше.
Так що основні відмінності проглядаються в "повороті голови":
А схожість ще й в тому, що до Путіна ставлення у населення західних країн краще, ніж до своїх урядів.
Не люблять Путіна, а, вірніше, побоюються його тільки політики. Це їм він загроза.