реформи петра i — перетворення у державному та громадському житті, здійснені у період правління у росії петра i.
всю державну діяльність петра i умовно можна розділити на два періоди: 1696—1715 й 1715—1725 роки.
особливістю першого етапу були поспіх і не завжди продуманий характер, що пояснювалось веденням північної війни. реформи були спрямовані, перед усім, на збирання коштів для ведення війни, проводились насильним методом й часто не призводили до бажаного результату. окрім державних реформ на першому етапі проводились широкі реформи з метою модернізації укладу життя. у другому періоді реформи були більш планомірними.
низка істориків: василь ключевський, михайло покровський, микола рожков й інші, - вказували, що реформи петра i не були чимось принципово новим, а були лише продовженням тих перетворень, які здійснювались xvii століття. низка проектів та пропозицій реформ, схожих на реформи петра i, існувала ще в середині xvii століття, складена боярами б.морозовим, м.романовим та матвєєвим – найближчими радниками царя олексія i. двома десятиліттями по тому, у правління царівни софії, видатний державний вельможа (і фаворит софії) князь василь голіцин розробив проект реформ, який багато в чому збігався з петровськими . реформи голіцина, зокрема, передбачали: 1) розвиток промисловості й торгівлі; 2) введення подушного податку; 3) введення рекрутського набору й регулярної армії; 4) регулярні поїздки дворян за кордон .
армія нового строю, реформована за іноземним зразком, була створена задовго до петра i, ще за олексія i, брала участь у кримському поході 1689 року.
інша група істориків, навпаки, пише про величезну особисту роль петра i у проведенні тих чи інших реформ.
Племенные союзы восточных славян (восточнославянские союзы племён, племена восточных славян, объединения восточных славян) — форма общественной организации восточнославянского общества в период разложения первобытно-общинного строя и формирования государственности. Образование союзов — этап на пути складывания государственности восточных славян. Говоря о «союзах», в данном случае историки подразумевают, что они были сложными образованиями и носили уже не родовой, а территориально-политический характер.
В Повести временных лет данные объединения ретроспективно именуются «княжениями»: «стал род их держать княжение у полян, а у древлян было своё княжение, а у дреговичей своё, а у славян в Новгороде своё, а другое на реке Полоте, где полочане»[1]. То есть имеющими наследственную княжескую власть. Термин «племя» по отношению к ним в летописях не употребляется.
реформи петра i — перетворення у державному та громадському житті, здійснені у період правління у росії петра i.
всю державну діяльність петра i умовно можна розділити на два періоди: 1696—1715 й 1715—1725 роки.
особливістю першого етапу були поспіх і не завжди продуманий характер, що пояснювалось веденням північної війни. реформи були спрямовані, перед усім, на збирання коштів для ведення війни, проводились насильним методом й часто не призводили до бажаного результату. окрім державних реформ на першому етапі проводились широкі реформи з метою модернізації укладу життя. у другому періоді реформи були більш планомірними.
низка істориків: василь ключевський, михайло покровський, микола рожков й інші, - вказували, що реформи петра i не були чимось принципово новим, а були лише продовженням тих перетворень, які здійснювались xvii століття. низка проектів та пропозицій реформ, схожих на реформи петра i, існувала ще в середині xvii століття, складена боярами б.морозовим, м.романовим та матвєєвим – найближчими радниками царя олексія i. двома десятиліттями по тому, у правління царівни софії, видатний державний вельможа (і фаворит софії) князь василь голіцин розробив проект реформ, який багато в чому збігався з петровськими . реформи голіцина, зокрема, передбачали: 1) розвиток промисловості й торгівлі; 2) введення подушного податку; 3) введення рекрутського набору й регулярної армії; 4) регулярні поїздки дворян за кордон .
армія нового строю, реформована за іноземним зразком, була створена задовго до петра i, ще за олексія i, брала участь у кримському поході 1689 року.
інша група істориків, навпаки, пише про величезну особисту роль петра i у проведенні тих чи інших реформ.
Племенные союзы восточных славян (восточнославянские союзы племён, племена восточных славян, объединения восточных славян) — форма общественной организации восточнославянского общества в период разложения первобытно-общинного строя и формирования государственности. Образование союзов — этап на пути складывания государственности восточных славян. Говоря о «союзах», в данном случае историки подразумевают, что они были сложными образованиями и носили уже не родовой, а территориально-политический характер.
В Повести временных лет данные объединения ретроспективно именуются «княжениями»: «стал род их держать княжение у полян, а у древлян было своё княжение, а у дреговичей своё, а у славян в Новгороде своё, а другое на реке Полоте, где полочане»[1]. То есть имеющими наследственную княжескую власть. Термин «племя» по отношению к ним в летописях не употребляется.