В 1818 году Старший жуз вновь обратился с о принятии их в российское подданство. В мае 1824 года император Александр I подписал грамоту о принятии в подданство 14 султанов Старшего жуза, кочевавших в Семиречье. В 1830 году присягу приняло население нескольких волостей Среднего жуза. Затем в течение 15 лет в российское подданство вступили почти все остальные роды Старшего жуза.
присоединение к России было единственным на тот момент выходом из сложившейся ситуации, поскольку риск потери государственности был очень велик. Естественно, что Российская Империя, желая защитить свои новые владения, приняла ряд мер по обеспечению безопасности присоединенных территорий. Кроме того, России было необходимо обеспечить безопасность торговых караванных путей, ведущих в Западный Китай и Среднюю Азию
Виховання і навчання в українських землях в добу феодальної роздрібненості ґрунтувалося на освітніх традиціях Київської Русі. У період переходу від язичництва до християнства паралельно існували язичницькі та християнські школи. За князюванпя Володимира Великого і Ярослава Мудрого шкільна освіта стала частиною загальнодержавної і церковної політики. Було утворепо три типи шкіл: палацова школа підвищеного типу, що утримувалася за рахунок князя — це прототип державного навчального закладу; школа "книжного вчення", основною метою якої була підготовка священиків і ченців; світська школа домашнього навчання, де навчались діти ремісників і купців. Школи організовувались за грецьким зразком. Виходячи з державних потреб, у давньоруських школах вивчали основи письма, читання, арифметику, спів, музику, поетику, риторику, іноземні мови, переважно грецьку й латинську. Викладання в школах провадилося церковнослов'янською мовою, їх основним завданням було не лише здобуття початкової освіти, але й вивчення основ православного віровчення, єднання парафіян навколо церкви. Вказані типи шкіл проіснували аж до XVI ст. Пастор Павло Одерборн, який побував в Україні у 70-х рр. XVI ст., у своїх спогадах писав, що "русипи завжди мали школи при церквах і монастирях, де діти навчалися основам письма і лічби, молитвам і апостольським символам
В 1818 году Старший жуз вновь обратился с о принятии их в российское подданство. В мае 1824 года император Александр I подписал грамоту о принятии в подданство 14 султанов Старшего жуза, кочевавших в Семиречье. В 1830 году присягу приняло население нескольких волостей Среднего жуза. Затем в течение 15 лет в российское подданство вступили почти все остальные роды Старшего жуза.
присоединение к России было единственным на тот момент выходом из сложившейся ситуации, поскольку риск потери государственности был очень велик. Естественно, что Российская Империя, желая защитить свои новые владения, приняла ряд мер по обеспечению безопасности присоединенных территорий. Кроме того, России было необходимо обеспечить безопасность торговых караванных путей, ведущих в Западный Китай и Среднюю Азию
Виховання і навчання в українських землях в добу феодальної роздрібненості ґрунтувалося на освітніх традиціях Київської Русі. У період переходу від язичництва до християнства паралельно існували язичницькі та християнські школи. За князюванпя Володимира Великого і Ярослава Мудрого шкільна освіта стала частиною загальнодержавної і церковної політики. Було утворепо три типи шкіл: палацова школа підвищеного типу, що утримувалася за рахунок князя — це прототип державного навчального закладу; школа "книжного вчення", основною метою якої була підготовка священиків і ченців; світська школа домашнього навчання, де навчались діти ремісників і купців. Школи організовувались за грецьким зразком. Виходячи з державних потреб, у давньоруських школах вивчали основи письма, читання, арифметику, спів, музику, поетику, риторику, іноземні мови, переважно грецьку й латинську. Викладання в школах провадилося церковнослов'янською мовою, їх основним завданням було не лише здобуття початкової освіти, але й вивчення основ православного віровчення, єднання парафіян навколо церкви. Вказані типи шкіл проіснували аж до XVI ст. Пастор Павло Одерборн, який побував в Україні у 70-х рр. XVI ст., у своїх спогадах писав, що "русипи завжди мали школи при церквах і монастирях, де діти навчалися основам письма і лічби, молитвам і апостольським символам