В часи Аскольда та Діра Київська держава вперше заявила про себе світу. На світанку 18 червня 860 року руський флот з 200 суден раптово вдерся до бухти Константинополя Золотий Ріг. Напад русів виявився настульки несподіваним для візантійців, що берегова сторожа не встигла на дати нападникам дійову відсіч. Візантійському урядові довелося сплатити контрибуцію ватажкові русичів - князю Аскольду, аби він припинив облогу. Так уперше Київське князівство сповістило середньовічний світ про своє існування й початок боротьби за першість з Візантією на Чорному морі, Південно-Східній Європі та Передній Азії. Внаслідок вдалих походів на володіння Візантії, Київська держава уклала дуже вигідні договори, князь Аскольд прийняв християнство і здійснив перше хрещення Русі, яке, однак торкнулося тільки верхівки суспільсва. Київська держава почала виходити на міжнародну арену.
Олег був обдарованим та рішучим правителем, за його правління він підкорив полян та древлян, затвердивши своє право збирати з них данину , що не сподобалось хозарам, які розпочали з ним війну, за що Олег зруйнував їхні порти на Каспійському морі. Також добрих результатів дали воєнні походи на Візантію в 907 та 911 роках, коли Олег на чолі великої армії напав на Константинополь та пограбував його. В результаті воєнна сила Олега здійснила потрібний вплив Візантію, й греки пішли на підписання торгового договору, вельми вигідного для київського князя.
Після смерті Олега великим київським князем став Ігор (912-945), який перші роки князіння провів в походах по приборканню повсталих древлян та уличів і тільки після вирішення внутрішніх проблем він зміг продовжити справу Олега - далекі торгово-загарбницькі єкспедиції. Головним змістом його зовнішньої політики було зміцнення авторитету держави, розширення володінь та забезпечення інтересів торгівлі з іноземними країнами, особливо з Візантією. В 940 р. він поширив свою владу на східний Крим і Тамань, де було створене Тмутараканське князівство. В 941 р. мирний договір закладений Олегом з Візантією втратив силу й Ігор на чолі флоту відправився в морський похід на Константинополь. Але візантійці з до нового винаходу - "грецького вогню" знищили майже весь його флот, змусивши Ігоря до ганебної втечі. Ця поразка привела до підписання в 944 році нового принизливого мирного договору з Візантією, який вводив обмеження купцям з Київської держави.
Институт брака не связан с провозглашенным культом наслаждения. Брак - это деловое предприятие, сделка, чаще всего коммерческая. Об этом свидетельствует и общая для дворянства и верхушки буржуазии практика заключения ранних браков. Девочка, достигшая 15 лет, - уже невеста, а нередко и жена102. Жених и невеста встречаются в первый раз незадолго до свадьбы, а то и накануне. Девушки до брака содержались и воспитывались в каком-либо воспитательном учреждении, в католических странах, как правило, в монастыре. Их забирали оттуда прямо перед свадьбой. Разорение дворянства порождает новое явление - мезальянс: неравный брак между представителями знати и денежного капитала. Отсутствие родовитости не могло служить препятствием, так же как и религиозные различия, если матримониальный союз отвечал меркантильным интересам. Сделка как сделка: с одной стороны предлагается имя, с другой - капитал. Правда, после свадьбы дворяне вспоминают свои "благородные" повадки и третируют партнера, изображая из себя жертву обстоятельств.
В буржуазном кругу, а тем более в мелкобуржуазном вступали в брак, как правило, позднее. Большинство мужчин могли заключать его, только будучи в состоянии содержать жену и детей, поскольку женщины в этих семьях самостоятельно не зарабатывали. В мещанской среде добрачное знакомство длилось долго. Жених, ухаживая, демонстрировал свою солидность, серьезные намерения, невеста - добропорядочность, благоразумие, хозяйственность. Чувствам здесь не было места. Более того, любовь, страсть опасны, их стремились избегать, ведь они несли с собой потрясения, могли разрушить размеренное и спокойное течение жизни, повредить благополучному ходу дел. Жизнь замужней женщины в мелкобуржуазной семье подчинена строгим законам экономного ведения хозяйства, бережливости, ограничена узким кругом интересов: кухня, дети, церковь. Аналогичный образ жизни характерен и для бедных семей. В них, однако, женщина должна была работать наравне с мужчиной, поскольку он не мог в одиночку прокормить всю семью.
.
Объяснение:
В часи Аскольда та Діра Київська держава вперше заявила про себе світу. На світанку 18 червня 860 року руський флот з 200 суден раптово вдерся до бухти Константинополя Золотий Ріг. Напад русів виявився настульки несподіваним для візантійців, що берегова сторожа не встигла на дати нападникам дійову відсіч. Візантійському урядові довелося сплатити контрибуцію ватажкові русичів - князю Аскольду, аби він припинив облогу. Так уперше Київське князівство сповістило середньовічний світ про своє існування й початок боротьби за першість з Візантією на Чорному морі, Південно-Східній Європі та Передній Азії. Внаслідок вдалих походів на володіння Візантії, Київська держава уклала дуже вигідні договори, князь Аскольд прийняв християнство і здійснив перше хрещення Русі, яке, однак торкнулося тільки верхівки суспільсва. Київська держава почала виходити на міжнародну арену.
Олег був обдарованим та рішучим правителем, за його правління він підкорив полян та древлян, затвердивши своє право збирати з них данину , що не сподобалось хозарам, які розпочали з ним війну, за що Олег зруйнував їхні порти на Каспійському морі. Також добрих результатів дали воєнні походи на Візантію в 907 та 911 роках, коли Олег на чолі великої армії напав на Константинополь та пограбував його. В результаті воєнна сила Олега здійснила потрібний вплив Візантію, й греки пішли на підписання торгового договору, вельми вигідного для київського князя.
Після смерті Олега великим київським князем став Ігор (912-945), який перші роки князіння провів в походах по приборканню повсталих древлян та уличів і тільки після вирішення внутрішніх проблем він зміг продовжити справу Олега - далекі торгово-загарбницькі єкспедиції. Головним змістом його зовнішньої політики було зміцнення авторитету держави, розширення володінь та забезпечення інтересів торгівлі з іноземними країнами, особливо з Візантією. В 940 р. він поширив свою владу на східний Крим і Тамань, де було створене Тмутараканське князівство. В 941 р. мирний договір закладений Олегом з Візантією втратив силу й Ігор на чолі флоту відправився в морський похід на Константинополь. Але візантійці з до нового винаходу - "грецького вогню" знищили майже весь його флот, змусивши Ігоря до ганебної втечі. Ця поразка привела до підписання в 944 році нового принизливого мирного договору з Візантією, який вводив обмеження купцям з Київської держави.
Институт брака не связан с провозглашенным культом наслаждения. Брак - это деловое предприятие, сделка, чаще всего коммерческая. Об этом свидетельствует и общая для дворянства и верхушки буржуазии практика заключения ранних браков. Девочка, достигшая 15 лет, - уже невеста, а нередко и жена102. Жених и невеста встречаются в первый раз незадолго до свадьбы, а то и накануне. Девушки до брака содержались и воспитывались в каком-либо воспитательном учреждении, в католических странах, как правило, в монастыре. Их забирали оттуда прямо перед свадьбой. Разорение дворянства порождает новое явление - мезальянс: неравный брак между представителями знати и денежного капитала. Отсутствие родовитости не могло служить препятствием, так же как и религиозные различия, если матримониальный союз отвечал меркантильным интересам. Сделка как сделка: с одной стороны предлагается имя, с другой - капитал. Правда, после свадьбы дворяне вспоминают свои "благородные" повадки и третируют партнера, изображая из себя жертву обстоятельств.
В буржуазном кругу, а тем более в мелкобуржуазном вступали в брак, как правило, позднее. Большинство мужчин могли заключать его, только будучи в состоянии содержать жену и детей, поскольку женщины в этих семьях самостоятельно не зарабатывали. В мещанской среде добрачное знакомство длилось долго. Жених, ухаживая, демонстрировал свою солидность, серьезные намерения, невеста - добропорядочность, благоразумие, хозяйственность. Чувствам здесь не было места. Более того, любовь, страсть опасны, их стремились избегать, ведь они несли с собой потрясения, могли разрушить размеренное и спокойное течение жизни, повредить благополучному ходу дел. Жизнь замужней женщины в мелкобуржуазной семье подчинена строгим законам экономного ведения хозяйства, бережливости, ограничена узким кругом интересов: кухня, дети, церковь. Аналогичный образ жизни характерен и для бедных семей. В них, однако, женщина должна была работать наравне с мужчиной, поскольку он не мог в одиночку прокормить всю семью.