Середньовіччя часто називають «темними віками». Однак попри лихоліття, гоніння церкви та занепад античної спадщини, можна говорити, що наукові пошуки не припинилися, а для техніки Середні віки стали добою прориву.
1. Початок наукових досліджень. Протягом століть середньовічна наука закликала до сліпого поклоніння авторитетам, пізнання Бога й світу, відмовляючись від дослідження природи. Деяких вчених такий підхід не влаштовував.
Одним з перших інтерес до природничих наук виявив у XIII ст. професор Оксфордського університету Роджер Бекон. Він стверджував, що справжнє знання можна отримати, лише досліджуючи природу, і тільки так перевірити правильність знань. Займаючися різними науками, Бекон намагався створити мікроскоп і телескоп, пояснив походження веселки. Розповідали, начебто Бекон зробив мідну голову, яка вміла розмовляти. Учений запевняв, що можна побудувати саморухомі судна й візки, зібрати апарати, які б літали в повітрі й рухалися морським дном. Сучасникам він здавався магом і чарівником. Будучи нездатними зрозуміти Бекона, заздрісники звинуватили його у зв’язках з дияволом.
Дослідника кинули до в’язниці, де він провів довгих 14 років і лише перед смертю вийшов на волю.
XII ст. З творів Роджера Бекона
Усі науки пов’язані між собою і взаємно одна одну підтримують: успіх однієї допомагає всім іншим, як око, наприклад, керує рухом усього тіла.
Математику помилково вважають наукою складною, а іноді навіть підозрілою, тільки тому, що вона мала нещастя бути невідомою отцям церкви. Проте якою вона є важливою, якою корисною!
Можна побудувати пристрої для плавання без гребців так, щоб найбільші кораблі, морські та річкові, приводилися в рух силою однієї людини, рухаючися притому із значно більшою швидкістю, ніж якби на них було повно гребців. Саме так можна зробити вози без запряжки, які котитимуться з неймовірною швидкістю; літальні апарати, сидячи в яких, людина приводитиме в рух крила, що вдарятимуть по повітрю, подібно до пташиних.
Немає нічого гіднішого, ніж вивчення мудрості, від цього залежить добробут усього світу. Немає загрози більшої, ніж неуцтво.
Kazakh culture includes many unique family traditions such as the naming of descendants, the status of a person depending on his age, and the principles for raising children. Family relationships were built on a special hierarchy, and a lot of attention was paid to kinship ties and affiliation to a particular clan. The rituals associated with bringing up children combine aspects of both the Muslim and nomadic cultures.
The principle of “zhety ata” (which means “seven grandfathers/ancestors”) was the foundation of kinship ties. The basic premise was that the sons of sons became the grandsons of the family, and they were called “nemere”. The daughter’s children were called “zhien” (which translates as “nephew”) and were no longer considered to belong to their mother’s clan. Therefore, only men continued the clan. Thus, the Kazakhs carried on their ancestry to the seventh generation. This was done so that people remembered and honoured their ancestors and, from a practical standpoint, to help avoid marriages between close relatives.
перевод на русском.
Казахская культура включает в себя множество уникальных семейных традиций, таких как присвоение имен потомкам, статус человека в зависимости от его возраста и принципы воспитания детей. Семейные отношения строились по особой иерархии, и большое внимание уделялось родственным связям и принадлежности к определенному клану. Ритуалы, связанные с воспитанием детей, сочетают в себе аспекты как мусульманской, так и кочевой культуры.
Принцип «жеты ата» (что означает «семь дедов / предков») был основой родственных связей. Основная предпосылка состояла в том, что сыновья сыновей стали внуками семьи, и их называли «немеры». Дети дочери назывались «чжиен» (что переводится как «племянник») и больше не считались принадлежащими к клану их матери. Поэтому только мужчины продолжили клан. Таким образом, казахи продолжили свое происхождение до седьмого поколения. Это было сделано для того, чтобы люди помнили и уважали своих предков и, с практической точки зрения избежать браков между близкими родственниками.
Середньовіччя часто називають «темними віками». Однак попри лихоліття, гоніння церкви та занепад античної спадщини, можна говорити, що наукові пошуки не припинилися, а для техніки Середні віки стали добою прориву.
1. Початок наукових досліджень. Протягом століть середньовічна наука закликала до сліпого поклоніння авторитетам, пізнання Бога й світу, відмовляючись від дослідження природи. Деяких вчених такий підхід не влаштовував.
Одним з перших інтерес до природничих наук виявив у XIII ст. професор Оксфордського університету Роджер Бекон. Він стверджував, що справжнє знання можна отримати, лише досліджуючи природу, і тільки так перевірити правильність знань. Займаючися різними науками, Бекон намагався створити мікроскоп і телескоп, пояснив походження веселки. Розповідали, начебто Бекон зробив мідну голову, яка вміла розмовляти. Учений запевняв, що можна побудувати саморухомі судна й візки, зібрати апарати, які б літали в повітрі й рухалися морським дном. Сучасникам він здавався магом і чарівником. Будучи нездатними зрозуміти Бекона, заздрісники звинуватили його у зв’язках з дияволом.
Дослідника кинули до в’язниці, де він провів довгих 14 років і лише перед смертю вийшов на волю.
XII ст. З творів Роджера Бекона
Усі науки пов’язані між собою і взаємно одна одну підтримують: успіх однієї допомагає всім іншим, як око, наприклад, керує рухом усього тіла.
Математику помилково вважають наукою складною, а іноді навіть підозрілою, тільки тому, що вона мала нещастя бути невідомою отцям церкви. Проте якою вона є важливою, якою корисною!
Можна побудувати пристрої для плавання без гребців так, щоб найбільші кораблі, морські та річкові, приводилися в рух силою однієї людини, рухаючися притому із значно більшою швидкістю, ніж якби на них було повно гребців. Саме так можна зробити вози без запряжки, які котитимуться з неймовірною швидкістю; літальні апарати, сидячи в яких, людина приводитиме в рух крила, що вдарятимуть по повітрю, подібно до пташиних.
Немає нічого гіднішого, ніж вивчення мудрості, від цього залежить добробут усього світу. Немає загрози більшої, ніж неуцтво.
1. Як Роджер Бекон уявляв розвиток техніки?
Объяснение:
Kazakh culture includes many unique family traditions such as the naming of descendants, the status of a person depending on his age, and the principles for raising children. Family relationships were built on a special hierarchy, and a lot of attention was paid to kinship ties and affiliation to a particular clan. The rituals associated with bringing up children combine aspects of both the Muslim and nomadic cultures.
The principle of “zhety ata” (which means “seven grandfathers/ancestors”) was the foundation of kinship ties. The basic premise was that the sons of sons became the grandsons of the family, and they were called “nemere”. The daughter’s children were called “zhien” (which translates as “nephew”) and were no longer considered to belong to their mother’s clan. Therefore, only men continued the clan. Thus, the Kazakhs carried on their ancestry to the seventh generation. This was done so that people remembered and honoured their ancestors and, from a practical standpoint, to help avoid marriages between close relatives.
перевод на русском.
Казахская культура включает в себя множество уникальных семейных традиций, таких как присвоение имен потомкам, статус человека в зависимости от его возраста и принципы воспитания детей. Семейные отношения строились по особой иерархии, и большое внимание уделялось родственным связям и принадлежности к определенному клану. Ритуалы, связанные с воспитанием детей, сочетают в себе аспекты как мусульманской, так и кочевой культуры.
Принцип «жеты ата» (что означает «семь дедов / предков») был основой родственных связей. Основная предпосылка состояла в том, что сыновья сыновей стали внуками семьи, и их называли «немеры». Дети дочери назывались «чжиен» (что переводится как «племянник») и больше не считались принадлежащими к клану их матери. Поэтому только мужчины продолжили клан. Таким образом, казахи продолжили свое происхождение до седьмого поколения. Это было сделано для того, чтобы люди помнили и уважали своих предков и, с практической точки зрения избежать браков между близкими родственниками.