Я считаю что самое интересная страница отечественной войны 1812 года,это рассказ про то,какие тактики были у военных в то время.
Гордиться славою своих предков не только можно, но и должно»А.С.Пушкин
Война 1812 года по праву называется Отечественной. Русская армия отстояла независимость, нанесла сокрушительный удар армии Наполеона, считавшейся до тех пор непобедимой. События 1812 года показали всему миру, как высоко национальное самосознание русского народа, его патриотизм и стремление к независимости. Особенно ярко проявился полководческий талант крупнейших стратегов, боевых генералов русского народа объединиться в трудную минуту.1 Как писал участник событий: «…Война 1812года пробудила народ русский к жизни и составляет важный период в его существовании. Все распоряжения и усилия правительства были бы недостаточны, чтобы изгнать вторгшихся в Россию галлов и с ними двунадесять языцы, если бы народ по- прежнему остался в оцепенении».2В войне с Россией Наполеон рассчитывал на скорую победу. Наполеон говорил: « …Война прославит французское оружие и принесёт мир, который пресечёт гордое и неуместное влияние России на дела Европы». Александр 1 повторял: « Я не обнажу шпаги первым, но зато последним вложу её в ножны».« Настал 1812 год, памятный каждому русскому тяжкими потерями, знаменитый славою в роды родов».3 А. Ермолов. Россия готовилась к войне. Были созданы современные вооруженные силы, мощная артиллерия, увеличена численность войск в западных губерниях. Войска возглавляли талантливые военачальники-М.И.Кутузов, М.Б.Барклай- де- Толли, П.И.Багратион, А.П.Ермолов, Н.Н.Раевский, М.А.Милорадович и др. Преимущество русской армии определялось патриотизмом, большими ресурсами.1армия Барклая- де- Толли прикрывала Петербургское направление, 2-я-во главе с П.И.Багратионом- защищала центр России; 3-я- генерала А.П.Тормасова – располагалась на южном направлении.4 Наполеон планировал помешать соединению двум армиям и решить исход войны в приграничных сражениях.Армии уклонялись от генерального сражения и соединились под Смоленском 22 июля. Первоначальный план Наполеона был сорван.
У той час, як Руська земля міцніла, на півночі східнослов'янські племена ворогували між собою. Це протистояння завершилося за новгородців князювати на Русь варяга Рюрика, який намагався силою підкорити племена. Після смерті у 879 р. Рюрика правління в Новгороді перейшло до його воєводи Олега, котрий був опікуном Рюрикового сина Ігоря. Так утвердилася династія Рюриковичів. Правив Олег від імені малого Ігоря, але фактично був повновладним князем. Очевидно, протистояння зі слов'янськими племенами набуло надзвичайної гостроти, тож Олег із княжим сином мусив піти з Новгорода.
У 882 р. він зі своєю дружиною спустився на човнах по Дніпру й оволодів Києвом, убивши тамтешнього князя Аскольда. Олег проголосив Київ своєю столицею. За його правління були об'єднані майже всі східні слов'яни, що стало вирішальним кроком на шляху створення держави Київська Русь. Влада Києва поширилася не тільки на полян, деревлян і сіверян, а й на ільменських (новгородських) словенів, кривичів, радимичів, білих хорватів, уличів, на неслов'янські племена чудь і мерю.
Князь Ігор (912-945)
Після смерті Олега київським князем став Ігор. Він продовжив політику свого попередника, спрямовану на посилення центральної влади та об'єднання племен. Вийшли з покори Києву деревляни, на яких Ігор пішов війною і наклав данину більшу, ніж раніше. Протягом трьох років князь боровся з уличами, але не підкорив їх.
За часів Ігоря біля південних кордонів Русі вперше з'явилися печеніги. У 915 р. вони уклали з Києвом мир і відійшли до Дунаю, однак уже 920 р. угоду було порушено. Візантія боялася посилення Русі й спрямувала проти русів печенігів.
У 941 р. Ігор, скориставшись тим, що Візантія вела війну з арабами, вирушив із військом на кораблях до Константинополя. Поблизу міста русів зустрів добре озброєний візантійський флот, що палив кораблі грецьким вогнем. Багато руських воїнів загинуло. Похід завершився поразкою. Проте 944 р. Ігор пішов на Константинополь удруге. Було укладено договір, який був для Русі вже не такий вигідний, як попередній: руські купці знову мали сплачувати Візантії мито. Ігор зобов'язувався не нападати на візантійські землі та не пропускати до візантійських володінь у Криму болгар.
У 944 р. Ігор здійснив також похід на Закавказзя. Руські війська взяли міста Дербент, Бердаа і з великою здобиччю повернулися додому.
Часті воєнні походи відривали від мирної праці чимало людей. Відшкодувати втрати князь сподівався шляхом укладення вигідних торгових угод із Візантією, а також за рахунок данини з підлеглих Києву земель. У листопаді, коли закінчувалися всі сільськогосподарські роботи, а річки та болота сковувала крига, князі відправлялися на полюддя, тобто круговий об'їзд у землі кривичів, сіверян, деревлян, дреговичів та інших слов'ян, які сплачували їм данину. Нерідко відбиралися не тільки надлишки продуктів, а й вкрай необхідне для сім'ї. Пробувши в цьому "кормлінні" всю зиму, князі у квітні, коли скресала крига на Дніпрі, поверталися до Києва.
Я считаю что самое интересная страница отечественной войны 1812 года,это рассказ про то,какие тактики были у военных в то время.
Гордиться славою своих предков не только можно, но и должно»А.С.Пушкин
Война 1812 года по праву называется Отечественной. Русская армия отстояла независимость, нанесла сокрушительный удар армии Наполеона, считавшейся до тех пор непобедимой. События 1812 года показали всему миру, как высоко национальное самосознание русского народа, его патриотизм и стремление к независимости. Особенно ярко проявился полководческий талант крупнейших стратегов, боевых генералов русского народа объединиться в трудную минуту.1 Как писал участник событий: «…Война 1812года пробудила народ русский к жизни и составляет важный период в его существовании. Все распоряжения и усилия правительства были бы недостаточны, чтобы изгнать вторгшихся в Россию галлов и с ними двунадесять языцы, если бы народ по- прежнему остался в оцепенении».2В войне с Россией Наполеон рассчитывал на скорую победу. Наполеон говорил: « …Война прославит французское оружие и принесёт мир, который пресечёт гордое и неуместное влияние России на дела Европы». Александр 1 повторял: « Я не обнажу шпаги первым, но зато последним вложу её в ножны».« Настал 1812 год, памятный каждому русскому тяжкими потерями, знаменитый славою в роды родов».3 А. Ермолов. Россия готовилась к войне. Были созданы современные вооруженные силы, мощная артиллерия, увеличена численность войск в западных губерниях. Войска возглавляли талантливые военачальники-М.И.Кутузов, М.Б.Барклай- де- Толли, П.И.Багратион, А.П.Ермолов, Н.Н.Раевский, М.А.Милорадович и др. Преимущество русской армии определялось патриотизмом, большими ресурсами.1армия Барклая- де- Толли прикрывала Петербургское направление, 2-я-во главе с П.И.Багратионом- защищала центр России; 3-я- генерала А.П.Тормасова – располагалась на южном направлении.4 Наполеон планировал помешать соединению двум армиям и решить исход войны в приграничных сражениях.Армии уклонялись от генерального сражения и соединились под Смоленском 22 июля. Первоначальный план Наполеона был сорван.
Правління Олега в Києві (882-912)
У той час, як Руська земля міцніла, на півночі східнослов'янські племена ворогували між собою. Це протистояння завершилося за новгородців князювати на Русь варяга Рюрика, який намагався силою підкорити племена. Після смерті у 879 р. Рюрика правління в Новгороді перейшло до його воєводи Олега, котрий був опікуном Рюрикового сина Ігоря. Так утвердилася династія Рюриковичів. Правив Олег від імені малого Ігоря, але фактично був повновладним князем. Очевидно, протистояння зі слов'янськими племенами набуло надзвичайної гостроти, тож Олег із княжим сином мусив піти з Новгорода.
У 882 р. він зі своєю дружиною спустився на човнах по Дніпру й оволодів Києвом, убивши тамтешнього князя Аскольда. Олег проголосив Київ своєю столицею. За його правління були об'єднані майже всі східні слов'яни, що стало вирішальним кроком на шляху створення держави Київська Русь. Влада Києва поширилася не тільки на полян, деревлян і сіверян, а й на ільменських (новгородських) словенів, кривичів, радимичів, білих хорватів, уличів, на неслов'янські племена чудь і мерю.
Князь Ігор (912-945)
Після смерті Олега київським князем став Ігор. Він продовжив політику свого попередника, спрямовану на посилення центральної влади та об'єднання племен. Вийшли з покори Києву деревляни, на яких Ігор пішов війною і наклав данину більшу, ніж раніше. Протягом трьох років князь боровся з уличами, але не підкорив їх.
За часів Ігоря біля південних кордонів Русі вперше з'явилися печеніги. У 915 р. вони уклали з Києвом мир і відійшли до Дунаю, однак уже 920 р. угоду було порушено. Візантія боялася посилення Русі й спрямувала проти русів печенігів.
У 941 р. Ігор, скориставшись тим, що Візантія вела війну з арабами, вирушив із військом на кораблях до Константинополя. Поблизу міста русів зустрів добре озброєний візантійський флот, що палив кораблі грецьким вогнем. Багато руських воїнів загинуло. Похід завершився поразкою. Проте 944 р. Ігор пішов на Константинополь удруге. Було укладено договір, який був для Русі вже не такий вигідний, як попередній: руські купці знову мали сплачувати Візантії мито. Ігор зобов'язувався не нападати на візантійські землі та не пропускати до візантійських володінь у Криму болгар.
У 944 р. Ігор здійснив також похід на Закавказзя. Руські війська взяли міста Дербент, Бердаа і з великою здобиччю повернулися додому.
Часті воєнні походи відривали від мирної праці чимало людей. Відшкодувати втрати князь сподівався шляхом укладення вигідних торгових угод із Візантією, а також за рахунок данини з підлеглих Києву земель. У листопаді, коли закінчувалися всі сільськогосподарські роботи, а річки та болота сковувала крига, князі відправлялися на полюддя, тобто круговий об'їзд у землі кривичів, сіверян, деревлян, дреговичів та інших слов'ян, які сплачували їм данину. Нерідко відбиралися не тільки надлишки продуктів, а й вкрай необхідне для сім'ї. Пробувши в цьому "кормлінні" всю зиму, князі у квітні, коли скресала крига на Дніпрі, поверталися до Києва.