Англія, Франція, Німеччина та Україна: економічна історія. Реферат
У рефераті подано відомості про економічну історію Англії, Франції, Німеччини та України в ХІХ - ХХ століттях
Англія. В останній третині XIX ст. в Англії почали знижуватися темпи промислового виробництва. Інтенсивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрів промислового виробництва. Англійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту. Водночас американські та німецькі товари, дешевші та кращі за якістю, потрапляли на внутрішній ринок країни.
Головною причиною відставання Англії було поступове фізичне і моральне старіння виробничої бази британської промисловості. Англійські фабрики та заводи були збудовані ще в кінці XVIII - першій половині ХІХ, ст. і оснащені машинами та механізмами доби промислового перевороту. Вони неспроможні були виготовляти таку кількість виробів і такої якості, як американські та німецькі, що базувалися на ефективнішій виробничій основі, створеній науково-технічним процесом останньої третини XIX ст.
Технічна модернізація англійської промисловості була вкрай необхідною, але надзвичайно дорогою і складною, вона вимагала додаткових капіталовкладень, Англійські підприємці та банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон, в колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої сили забезпечувала їм високі прибутки. Вивіз капіталу був бажаним також з огляду на зростаючі потреби в колоніальній сировині - нафті, руді, кольорових металах, каучуку та ін.
Тим не менше, в англійській промисловості поступово відбувалися структурні зміни. Як і в США та Німеччині, в Англії високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості, особливо сталеплавильна, електротехнічна, хімічна. Вони випередили традиційно розвинені галузі - видобуток вугілля, виплавку чавуну, переробку бавовни. На розвитку англійської промисловості позначалась слабка енергозабезпеченість країни.
Процес монополізації промисловості в Англії проходив повільніше, ніж-в США та Німеччині, тут тривалий час зберігалися дрібні та середні підприємства. Банківський капітал випереджував промисловий за темпами концентрації і централізації. Напередодні першої світової війни 27 великих банків Англії володіли 86% усіх вкладів. Надлишковий капітал Англія інвестувала в економіки своїх колоній, які на початку XX ст. у 100 разів перевищували розміри метрополії.
Інвестиції направлялися, як правило, у виробничу сферу - будівництво підприємств, шахт, портів, доріг і т. ін. Англійські монополії в колоніях та напівколоніях відігравали роль важливого механізму переливання капіталів і технологій, будували транспортні комунікації, створювали соціальні інституції, готували місцеві кадри для підприємницької діяльності.
У французькій промисловості також необхідно було міняти застаріле фабрично-заводське обладнання, що вимагало значних капіталовкладень. Тим часом французькі капітали експортувалися і становили 30% світових інвестицій. За даними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд. франків, в облігації та закордонні цінності - 104,4 млрд. франків. Вивіз капіталу в колонії та напівколонії давав величезні прибутки.
Відсталою порівняно із США та Німеччиною була й структура французької економіки. Скорочувалися потужності металургії, вугільної та інших галузей промисловості. Успішно розвивалася легка промисловість. Перед Першою світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною.
Перемога над Францією, анексія Ельзасу та Лотарингії (промислове розвинутих провінцій), контрибуція у розмірі 5 млрд. франків сприяли економічному зростанню Німеччини. Різко збільшилися інвестиції у промисловість. Масово виникають нові заводи і фабрики.
Велике залізничне будівництво (у 1870-1875 рр.) щорічно вводилося 1500-2000 км шляхів) стимулювало розвиток металургії, добувної промисловості. Німецька металургія поступалася лише американський. Важлива роль належала машинобудуванню, зокрема виробництву двигунів внутрішнього згоряння. Успішно розвивалися нові галузі промисловості: хімічна, електротехнічна, автомобілебудівна.
Промисловість і сільське господарство України були вщент зруйновані. Лише прямі збитки, завдані народному господарству республіки, склали величезну суму - 205 млрд. крб., - яка в п'ятеро перевищувала державні витрати на будівництво нових заводів, фабрик, електростанцій, шахт та інших підприємств у роки довоєнних п'ятирічок. А загальні втрати, яких зазнали населення та народне господарство України, склали астрономічну цифру - майже 1,2 трлн крб.
После смерти Рюрика в 879 г. из-за малолетства его сына Игоря князем Новгородским стал его родственник Олег. Князь Олег был очень предприимчивым и воинственным. Как только власть оказалась у него в руках, Олег задумал захватить водный путь в Грецию, а для этого приходилось завоевывать всех славян, живших по Днепру.
Т.к. для достижения поставленных целей одной дружины было мало, князь Олег собрал войско из ильменских славян, кривичей, финских племен и двинулся на юг. По пути он овладел Смоленском, затем взял Любеч, где оставил свои отряды под начальством приближенных ему людей, а сам князь Олег предпринял поход на Киев.
В Киеве в то время правили Аскольд и Дир, которые не принадлежали к княжескому роду. Олег хитростью выманил их из города, и приказал убить. Киевляне сдались без боя, Олег стал князем Киевским, а Киев провозглашен «матерью русских городов».
Олег провел работы по укреплению оборонительных сооружений города, в 883-885 гг. совершил несколько успешных походов по захвату славянских племен, тем самым расширяя владения, подвластные Киеву. Князь Олег подчинил себе славян, живших по берегам Днепра, древлян (по Припяти), северян, радимичей (по реке Сож), а также по Бугу и Днестру. Всюду он строил города и крепости.
Внутренняя политика князя Олега, как и других древнерусских князей, была сведена к сбору подати с покоренных племен. Дань была едина на всей территории Руси.
В 907 г. князь Олег совершил очень удачный поход на Византию. Греки, испугавшись огромного войска, предложили киевскому князю большую дань. Приняв дань, Олег кроме того, потребовал с них разных льгот купцам. Через пять лет он скрепил мир с греками письменным договором.
После этого похода все дивились уму и хитрости великого князя Олега, стали слагать легенды, будто он одарен особенными свойствами и прозвали его Вещим (чародеем).
Князь Олег Вещий умер в 912 г. По преданию, он спросил у волхва о причине своей смерти, на что тот ответил: «Князь, умрешь ты от своего любимого коня». С тех пор Олег больше не садился на него. Смерть князя Олега случилась, когда он решил посмотреть кости давно умершего коня. Из черепа выползла змея и ужалила его.
Объяснение:
Англія, Франція, Німеччина та Україна: економічна історія. Реферат
У рефераті подано відомості про економічну історію Англії, Франції, Німеччини та України в ХІХ - ХХ століттях
Англія. В останній третині XIX ст. в Англії почали знижуватися темпи промислового виробництва. Інтенсивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрів промислового виробництва. Англійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту. Водночас американські та німецькі товари, дешевші та кращі за якістю, потрапляли на внутрішній ринок країни.
Головною причиною відставання Англії було поступове фізичне і моральне старіння виробничої бази британської промисловості. Англійські фабрики та заводи були збудовані ще в кінці XVIII - першій половині ХІХ, ст. і оснащені машинами та механізмами доби промислового перевороту. Вони неспроможні були виготовляти таку кількість виробів і такої якості, як американські та німецькі, що базувалися на ефективнішій виробничій основі, створеній науково-технічним процесом останньої третини XIX ст.
Технічна модернізація англійської промисловості була вкрай необхідною, але надзвичайно дорогою і складною, вона вимагала додаткових капіталовкладень, Англійські підприємці та банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон, в колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої сили забезпечувала їм високі прибутки. Вивіз капіталу був бажаним також з огляду на зростаючі потреби в колоніальній сировині - нафті, руді, кольорових металах, каучуку та ін.
Тим не менше, в англійській промисловості поступово відбувалися структурні зміни. Як і в США та Німеччині, в Англії високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості, особливо сталеплавильна, електротехнічна, хімічна. Вони випередили традиційно розвинені галузі - видобуток вугілля, виплавку чавуну, переробку бавовни. На розвитку англійської промисловості позначалась слабка енергозабезпеченість країни.
Процес монополізації промисловості в Англії проходив повільніше, ніж-в США та Німеччині, тут тривалий час зберігалися дрібні та середні підприємства. Банківський капітал випереджував промисловий за темпами концентрації і централізації. Напередодні першої світової війни 27 великих банків Англії володіли 86% усіх вкладів. Надлишковий капітал Англія інвестувала в економіки своїх колоній, які на початку XX ст. у 100 разів перевищували розміри метрополії.
Інвестиції направлялися, як правило, у виробничу сферу - будівництво підприємств, шахт, портів, доріг і т. ін. Англійські монополії в колоніях та напівколоніях відігравали роль важливого механізму переливання капіталів і технологій, будували транспортні комунікації, створювали соціальні інституції, готували місцеві кадри для підприємницької діяльності.
У французькій промисловості також необхідно було міняти застаріле фабрично-заводське обладнання, що вимагало значних капіталовкладень. Тим часом французькі капітали експортувалися і становили 30% світових інвестицій. За даними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд. франків, в облігації та закордонні цінності - 104,4 млрд. франків. Вивіз капіталу в колонії та напівколонії давав величезні прибутки.
Відсталою порівняно із США та Німеччиною була й структура французької економіки. Скорочувалися потужності металургії, вугільної та інших галузей промисловості. Успішно розвивалася легка промисловість. Перед Першою світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною.
Перемога над Францією, анексія Ельзасу та Лотарингії (промислове розвинутих провінцій), контрибуція у розмірі 5 млрд. франків сприяли економічному зростанню Німеччини. Різко збільшилися інвестиції у промисловість. Масово виникають нові заводи і фабрики.
Велике залізничне будівництво (у 1870-1875 рр.) щорічно вводилося 1500-2000 км шляхів) стимулювало розвиток металургії, добувної промисловості. Німецька металургія поступалася лише американський. Важлива роль належала машинобудуванню, зокрема виробництву двигунів внутрішнього згоряння. Успішно розвивалися нові галузі промисловості: хімічна, електротехнічна, автомобілебудівна.
Промисловість і сільське господарство України були вщент зруйновані. Лише прямі збитки, завдані народному господарству республіки, склали величезну суму - 205 млрд. крб., - яка в п'ятеро перевищувала державні витрати на будівництво нових заводів, фабрик, електростанцій, шахт та інших підприємств у роки довоєнних п'ятирічок. А загальні втрати, яких зазнали населення та народне господарство України, склали астрономічну цифру - майже 1,2 трлн крб.
Подробнее - на -
Князь Олег Вещий
После смерти Рюрика в 879 г. из-за малолетства его сына Игоря князем Новгородским стал его родственник Олег. Князь Олег был очень предприимчивым и воинственным. Как только власть оказалась у него в руках, Олег задумал захватить водный путь в Грецию, а для этого приходилось завоевывать всех славян, живших по Днепру.
Т.к. для достижения поставленных целей одной дружины было мало, князь Олег собрал войско из ильменских славян, кривичей, финских племен и двинулся на юг. По пути он овладел Смоленском, затем взял Любеч, где оставил свои отряды под начальством приближенных ему людей, а сам князь Олег предпринял поход на Киев.
В Киеве в то время правили Аскольд и Дир, которые не принадлежали к княжескому роду. Олег хитростью выманил их из города, и приказал убить. Киевляне сдались без боя, Олег стал князем Киевским, а Киев провозглашен «матерью русских городов».
Олег провел работы по укреплению оборонительных сооружений города, в 883-885 гг. совершил несколько успешных походов по захвату славянских племен, тем самым расширяя владения, подвластные Киеву. Князь Олег подчинил себе славян, живших по берегам Днепра, древлян (по Припяти), северян, радимичей (по реке Сож), а также по Бугу и Днестру. Всюду он строил города и крепости.
Внутренняя политика князя Олега, как и других древнерусских князей, была сведена к сбору подати с покоренных племен. Дань была едина на всей территории Руси.
В 907 г. князь Олег совершил очень удачный поход на Византию. Греки, испугавшись огромного войска, предложили киевскому князю большую дань. Приняв дань, Олег кроме того, потребовал с них разных льгот купцам. Через пять лет он скрепил мир с греками письменным договором.
После этого похода все дивились уму и хитрости великого князя Олега, стали слагать легенды, будто он одарен особенными свойствами и прозвали его Вещим (чародеем).
Князь Олег Вещий умер в 912 г. По преданию, он спросил у волхва о причине своей смерти, на что тот ответил: «Князь, умрешь ты от своего любимого коня». С тех пор Олег больше не садился на него. Смерть князя Олега случилась, когда он решил посмотреть кости давно умершего коня. Из черепа выползла змея и ужалила его.