КАВКАЗСКАЯ ВОЙНА 1817-1864, война Российской империи с горскими народами Северного Кавказа. Борьба горцев-мусульман с русскими проходила под флагом газавата. Закончилась присоединением Чечни, Горного Дагестана и Северо-Западного Кавказа к России.
К 1864 русские власти установили прочный контроль над Абхазией, а 21 апреля 1864 отряд генерала Евдокимова занял последний очаг сопротивления черкесского племени убыхов — урочище Кбааду (ныне Красная Поляна) в верховьях реки Мзымта. Этот день принято считать последним днем Кавказской войны, хотя военные действия продолжались до конца 1864, а восстания горцев в Чечне и Дагестане имели место в 1860-1870-х годах. Кавказская война оказалась самой продолжительной из войн Российской империи: победа была достигнута за счет многократного численного перевеса русской армии и ее подавляющего технического превосходства.
Пояснення:Не задовольняючись тиском на нейтральні держави, Англія ужила виняткових заходів, намагаючись задушити Французьку республіку голодом. Інструкцією, даної 8 червня англійському флоту, англійським кораблям пропонувалося захоплювати всяке судно, незалежно від прапора, що направляється у французькі порти. Оголошення подібного роду блокади зовсім суперечило сталому міжнародному праву і торкалося насущних інтересів ряду нейтральних держав Сполучених Штатів Америки, Швеції, Данії. Данія, зокрема, все ще намагаючись відігравати роль великої морської держави, категорично відкинула англійські домагання, і міністр закордонних справ Бернсторф заявив, що датський уряд мало цікавить, що "нейтралітет Данії більш корисний однієї з воюючих країн, ніж інший".
Надзвичайно небезпечною зброєю, застосованою Англією, були шпигунство і диверсії в боротьбі з революцією у Франції, була організація найширшої служби розвідки і провокації. Буквально вся Франція кишіла англійськими агентами, якими дуже охоче ставали переслідувані дворяни, священики й інші представники кіл, що панували, до революції. Шкода, завданої діяльністю цих агентів, була винятковою. Вони не тільки збирали і перепроваджували секретні матеріали, але і були організаторами різних безладь, підбурювань, заколотів.На Сході Катерина II енергійно здійснювала свої плани у відношенні Туреччини і Польщі. Нескінченно ворожа французької революції, вона вважала невигідним передчасне пряме втручання в західноєвропейські справи і прагнула в максимальному ступені використовувати переваги, що створювала для неї війна. Тому цілком прав був Робесп’єр, коли відзначав, що "у той час, коли ворогуючі з нею держави розбиваються об стрімчак Французької республіки імператриця Росії береже свої сили і множить свої ресурси... Вона сподівається дочекатися моменту, коли зможе диктувати закони Європі й принаймні Пруссії й Австрії".
КАВКАЗСКАЯ ВОЙНА 1817-1864, война Российской империи с горскими народами Северного Кавказа. Борьба горцев-мусульман с русскими проходила под флагом газавата. Закончилась присоединением Чечни, Горного Дагестана и Северо-Западного Кавказа к России.
К 1864 русские власти установили прочный контроль над Абхазией, а 21 апреля 1864 отряд генерала Евдокимова занял последний очаг сопротивления черкесского племени убыхов — урочище Кбааду (ныне Красная Поляна) в верховьях реки Мзымта. Этот день принято считать последним днем Кавказской войны, хотя военные действия продолжались до конца 1864, а восстания горцев в Чечне и Дагестане имели место в 1860-1870-х годах. Кавказская война оказалась самой продолжительной из войн Российской империи: победа была достигнута за счет многократного численного перевеса русской армии и ее подавляющего технического превосходства.
Відповідь:
Пояснення:Не задовольняючись тиском на нейтральні держави, Англія ужила виняткових заходів, намагаючись задушити Французьку республіку голодом. Інструкцією, даної 8 червня англійському флоту, англійським кораблям пропонувалося захоплювати всяке судно, незалежно від прапора, що направляється у французькі порти. Оголошення подібного роду блокади зовсім суперечило сталому міжнародному праву і торкалося насущних інтересів ряду нейтральних держав Сполучених Штатів Америки, Швеції, Данії. Данія, зокрема, все ще намагаючись відігравати роль великої морської держави, категорично відкинула англійські домагання, і міністр закордонних справ Бернсторф заявив, що датський уряд мало цікавить, що "нейтралітет Данії більш корисний однієї з воюючих країн, ніж інший".
Надзвичайно небезпечною зброєю, застосованою Англією, були шпигунство і диверсії в боротьбі з революцією у Франції, була організація найширшої служби розвідки і провокації. Буквально вся Франція кишіла англійськими агентами, якими дуже охоче ставали переслідувані дворяни, священики й інші представники кіл, що панували, до революції. Шкода, завданої діяльністю цих агентів, була винятковою. Вони не тільки збирали і перепроваджували секретні матеріали, але і були організаторами різних безладь, підбурювань, заколотів.На Сході Катерина II енергійно здійснювала свої плани у відношенні Туреччини і Польщі. Нескінченно ворожа французької революції, вона вважала невигідним передчасне пряме втручання в західноєвропейські справи і прагнула в максимальному ступені використовувати переваги, що створювала для неї війна. Тому цілком прав був Робесп’єр, коли відзначав, що "у той час, коли ворогуючі з нею держави розбиваються об стрімчак Французької республіки імператриця Росії береже свої сили і множить свої ресурси... Вона сподівається дочекатися моменту, коли зможе диктувати закони Європі й принаймні Пруссії й Австрії".