lsodh

17.05.2021 13:01 •  История

Написать небольшое эссе. іван франко. задушні дні у львові 1848 р. (уривок)д[ня] 1 падолиста о год. 6 вечером два артилеристи на площі тоді фердінанда, а тепер маріяцькій гвардисту нар[одового] кравця навроцького так сильно, що той іще тої самої ночі вмер. постала сильна тривога між людністю на вість, що вояки мордують гвардистів. по вулицях заторохтіли барабани, взиваючи гвардію до зброї. се дало привід ген. гамерштайнові до припущення, що давно ожидане повстання вибухло. від касарні артилерії залунали три гарматні вистріли, алярмуючи рівночасно військо й людність. купи народу спішать до ринку, військо обступає середмістя, гренадери виходять із головного одваху в ратуші.по площах заточують гармати, намірені на устя головних вулиць. кілька їх уставлено перед каменицею генеральної команди біля рогу бернардинської дзвіниці, інші — на площі, перед готелем жоржа, гирлами звернені в вулицю театральну, при якій стояли: університет, де тепер руський нар[одний] дім, зал редутовий старуго театру, де тепер площа castrum, у якій відбувалися засідання rady nar[odowej] і т. ін. зайнята військом воєнна позиція мусила довести до вибуху, не вважаючи на всі мирові зусилля ген. вибрановського та представників міщанства.якийсь ремісницький хлопець, ідучи з дрючком на плечах поперед одвахом, спровокував військову сторожу і стався причиною перших вистрілів із ручного оружжя. перші вистріли впали від вояків і були гаслом, по якім народ кинувся будувати барикади. протягом ночі їх збудовано кілька. одна замикала доступ до ринку від вул. галицької, друга перетинала вул. театральну коло костьолу єзуїтів, третя була в вул. домініканській, інші в вул. краківській, ормянській, собеського і ін. барикади, крім одної при костьолі єзуїтів, були нужденні та крухі.цілу ніч тяглися переговори між гамерштайном і вибрановським. гамерштайн не хотів відкликати війська з зайнятих становищ. вибрановський доказував, що становище війська розбурхання люду грозить найбільшою небезпекою. нарешті стануло на тім, що барикади мала людність розібрати, а військо, не своїх становищ, мало отворити люки і пропустити гвардію, аби розійшлася з ринку. що такий відворот не міг відбутися без випадку, се було більше ніж правдоподібне. чи гвардисти відгрожувалися війську, чи вояки перші зневажили гвардистів, досить, що в різних місцях прийшло до галасів, поки нарешті під час одної такої авантюри хтось не вистрілив до вояків.на той вистріл військо відповіло цілою сальвою. тоді народ і гвардія кинулися знов будувати барикади. ще хвилю здужали репрезентанти міщанства відтягти вибух, аж коли коло год. 10 рано з вікон домініканського монастиря впали два вистріли на артилерію, військо сипнуло на місто градом куль, а уставлена на високім замку батарея почала валити ракетами та гранатами в ратуш, театр і університет. аж о год. 12 гамерштайн на самого губернатора велів заперестати бомбардування і подиктував місту відому капітуляцію, якої головні точки були: очищення гвардії з підозрених елементів, зложення оружжя, взятого з арсеналу в марті, і видалення всіх емігрантів.бомбардування було страшним нещастям для львова. згоріли ратуша разом із судовою регістратурою та частю бухгалтерії, далі театр із редутовим залом, будинок головної школи, техніка з музеями та збірками науковими, університет зі збіркою моделів, кабінетами зоологічним, анатомічним, ботанічним та бібліотекою з 40 000 томів книжок і рукописів, між якими була збірка старих документів із монастиря тинця та цінна бібліотека гареллі, а надто 15 приватних домів. страту оцінено на мільйон ринських. страту в людях обчислила секція санітарна львівського магістрату на 55 осіб убитих або таких, що померли від ран, і 75 ранених. військо числило 3 вбитих і 13 ранених, утім числі також один офіцер німецького полку (deutschmeister). цікава річ, що відень і галичина помінялися своїми дітьми при кривавім ділі нищення свободи: у відні визначився галицький полк парма, зложений майже з самих русинів, а у львові полк дойчмайстер, зложений майже з самих віденських німців.