Страной с высокоразвитой древней культурой, сыгравшей огромную роль в становлении и развитии мировой культуры, является античная Греция, где возникновение рабовладельческого общества, а одновременно философии, относится к VII—VI вв. до н. э. и связано с распадом первобытного патриархально-родового уклада жизни, которому соответствовало мифологическое мышление.
Мифология — это форма общественного сознания понимания природной и социальной действительности на ранних стадиях общественного развития. Наиболее характерная черта религиозных представлений древних греков до рабовладельческого общества (VII—VI вв. до н. э.) заключается в отражении родовых связей в форме мифа, тотемизма и культа предков. Мифологический образ человеческого мышления объективно был отражением реальной родовой общественно-экономической практики. Памятниками древнегреческой мифологии считаются «Илиада» и «Одиссея» Гомера, сочинения Гесиода«Теогония» и «Труды и дни», отражавшие образ мышления человека родового общества.
В основе мифологической культуры Древней Греции лежит материально-чувственный или одушевленно-разумный космологизм. Космос понимается здесь как абсолют, божество, но античные боги — это не что иное, как те идеи, которые воплощаются в Космосе, то есть законы природы, управляющие им. Космос выступает как абсолют (нет того, что его создало) и как произведение искусства. Представление греков о мире сводится к представлению о нём как о театральной сцене, где люди — актёры, а всё вместе (мир и люди) — порождение Космоса.
Мифология древних греков рассматривается как архетипическая основа их культуры
1.Поразка Росії в Кримській війні (1853–1856). Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.
· по-друге, селянські господарства розорялися, оскільки поміщики збільшували панщину вЧерноземье, а оброчні селяни йшли на заводи, підривалася основа кріпосницькій економіки, що базується на примусовому, вкрай неефективному праці кріпаків;
· по-третє, криза кріпацтва виявився однією з головних причин поразки країни у Кримську війну, яка показала військово-технічну відсталість Росії. Була підірвана фінансову систему; селяни розорялися через рекрутських наборів, зростання повинностей. Почалася масова втеча селян від поміщиків;
· по-четверте, зростання кількості селянських заворушень (в 1860 р. сталося 126 виступів селян) створював реальну загрозу перетворення розрізнених виступів у нову «пугачовщину»;
· по-п'яте, усвідомлення правлячими колами, що кріпосне право — «пороховий льох» під державою. Від ліберальних поміщиків, учених, навіть родичів царя, зокрема молодшого брата великого князя Костянтина, на адресу уряду почали надходити пропозиції, проекти реформування земельних відносин. Олександра Другого, виступаючи у 1856 року перед представниками московського дворянства, говорив: «Якщо ми визволимо селян згори, всі вони звільнять себеснизу
Мифология — это форма общественного сознания понимания природной и социальной действительности на ранних стадиях общественного развития. Наиболее характерная черта религиозных представлений древних греков до рабовладельческого общества (VII—VI вв. до н. э.) заключается в отражении родовых связей в форме мифа, тотемизма и культа предков. Мифологический образ человеческого мышления объективно был отражением реальной родовой общественно-экономической практики. Памятниками древнегреческой мифологии считаются «Илиада» и «Одиссея» Гомера, сочинения Гесиода«Теогония» и «Труды и дни», отражавшие образ мышления человека родового общества.
В основе мифологической культуры Древней Греции лежит материально-чувственный или одушевленно-разумный космологизм. Космос понимается здесь как абсолют, божество, но античные боги — это не что иное, как те идеи, которые воплощаются в Космосе, то есть законы природы, управляющие им. Космос выступает как абсолют (нет того, что его создало) и как произведение искусства. Представление греков о мире сводится к представлению о нём как о театральной сцене, где люди — актёры, а всё вместе (мир и люди) — порождение Космоса.
Мифология древних греков рассматривается как архетипическая основа их культуры
1.Поразка Росії в Кримській війні (1853–1856). Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.
· по-друге, селянські господарства розорялися, оскільки поміщики збільшували панщину вЧерноземье, а оброчні селяни йшли на заводи, підривалася основа кріпосницькій економіки, що базується на примусовому, вкрай неефективному праці кріпаків;
· по-третє, криза кріпацтва виявився однією з головних причин поразки країни у Кримську війну, яка показала військово-технічну відсталість Росії. Була підірвана фінансову систему; селяни розорялися через рекрутських наборів, зростання повинностей. Почалася масова втеча селян від поміщиків;
· по-четверте, зростання кількості селянських заворушень (в 1860 р. сталося 126 виступів селян) створював реальну загрозу перетворення розрізнених виступів у нову «пугачовщину»;
· по-п'яте, усвідомлення правлячими колами, що кріпосне право — «пороховий льох» під державою. Від ліберальних поміщиків, учених, навіть родичів царя, зокрема молодшого брата великого князя Костянтина, на адресу уряду почали надходити пропозиції, проекти реформування земельних відносин. Олександра Другого, виступаючи у 1856 року перед представниками московського дворянства, говорив: «Якщо ми визволимо селян згори, всі вони звільнять себеснизу