Кожна країна - це своя багата історія та культура. Кожна епоха залишає нам у спадщину якусь пам'ятку, що зберігає в собі згадку про певну визначну подію, про певну визначну постать, що так чи інакше вплинула на становлення й розвиток країни.
Щорічно 18 квітня відзначається Міжнародний день пам’яток та історичних місць. Цей День встановлений у 1983 році Асамблеєю Міжнародної ради з питань охорони пам’ятників та визначних місць, створеної при ЮНЕСКО. Головним поштовхом до цього стала необхідність збереження від модернізаційних віянь сучасної цивілізації видатних архітектурних, фортифікаційних, садово- паркових надбань світової культури. У 1999 році за підтримки вчених, архітекторів, реставраторів, працівників державних органів охорони пам'яток історії і культури було ухвалено встановити в Україні День пам'яток історії і культури і відзначати його щорічно 18 квітня.
Наше Томашпілля теж багате на різноманіття пам'яток. На початок 2016 року в Томашпільському районі на державному обліку перебувало 65 пам’яток: 9 – археології, 38 – історії, 16 – містобудування та архітектури, 2 – монументального мистецтва.
Сьогоднішній екскурс в історію нашого краю пов'язаний з палацом першої половини 19 ст. в с. Комаргород. Палац побудований в цеглі, асиметричний в плані і обсягах, первісне планування не збереглося. У другій половині XIX ст. будівля зазнала капітальної перебудови. Його фасади отримали стильове трактування в дусі швейцарських шале (архітектурні деталі в різьбленому дереві, фахверк декоративний). Це рідкісний архітектурний стиль для нашої місцевості, характерний для північної Німеччини або Швейцарії. Оранжерея, що раніше примикала до головного фасаду, не збереглася.
За палацом на підвищеному місці розкинувся сосновий бір — один з найкрасивіших куточків видатної пам'ятки природи. Звідси відкривається панорама на дубово-ясеневий масив і головну алею.
Пройшли роки… Похмурий і величний Комаргородський палац-шале стоїть в оточенні старих ялин і сосен. Зараз у цьому приміщенні знаходиться один з корпусів Комаргородського вищого професійного училища.
Світ несказанно багатий на культурні пам'ятники та різні історичні визначні пам'ятки, але чи буде у наших нащадків можливість помилуватися ними, доторкнутися до минулого, цілком залежить від нас.
Международные отношения в 16 – 17 вв.Борьба за сферы влияния в мире и территориальные споры европейских держав Нового времени имели важные последствия для будущих эпох. Многие конфликты, зародившиеся в это время, так и не получили разрешения до 20 в., а их отголоски были слышны в Первой и Второй мировых войнах.
Крупнейшими государствами, доминировавшими в политике того времени, были Франция, Англия и габсбургская Испания. Францию со всех сторон окружали владения Габсбургов – испанских и австрийских. Между Францией и ними постоянно возникали территориальные споры. Крупнейшим из франко-испанских конфликтов стали Итальянские войны, в которые были втянутые итальянские государства и немецкие княжества.
Острые противоречия возникли в 16 в. между Англией и Испанией, правители этих государств были одержимы идеей - построить всемирную католическую монархию. В таких условиях чрезмерное усиление одной из трех держав немедленно вызывало сближение двух других, а к ним, в свою очередь, примыкали государства-соседи.
Из-за возникшей ситуации политических противовесов система получила название европейского баланса. Однако сохранять баланс было сложно. На политической карте появлялись новые государства, страны со сменой государя получали иную религию – все это нарушало стабильность в Европе. В начале 17 в. существенную роль стала играть Швеция, подчинившая Норвегию и Финляндию и боровшаяся за польские датские, и прибалтийские земли. Другой важный фактор – проникновение в Европу нового опасного соседа: Османская империя, занимавшая огромные пространства Азии и Африки, покорила Балканский полуостров и вплотную приблизилась к владению австрийских Габсбургов. С одной стороны, турецкая угроза заставляла европейцев сплотиться, несмотря на межконфессиональные противоречия (в 16 – 17 вв. постоянно велись переговоры о совместном крестовом походе против турок австрийских, немецких, испанских, итальянских и русских войск). С другой стороны, европейские страны вступали и в союзы с турками: Франция – чтобы ослабить Габсбургов, Англия – ради прибыльной торговли.
Конфликт, из-за религиозных разногласий между ведущими европейскими державами, разгорелся в начале 17 в. Война продлилась с 1618 по 1648 г. Враждебные друг другу блоки начали формироваться в Германии, где возникло политическое объединение протестантских княжеств – Евангелическая уния, во главе с кальвинистом Фридрихом Пфальцским; в противовес им католические князья создали Католическую унию, возглавленную Максимилианом Баварским. Протестантов поддерживали католическая Франция, Республика Соединенных провинций, Англия и Швеция. Католическая уния объединила германского императора и испанских Габсбургов.
Поводом к войне послужило восстание протестантов в Чехии. Чехи призвали на престол Фридриха Пфальцского; против них двинулись войска Католической лиги. Разгромив в 1620 г. Чешских протестантов в битве у Белой Горы, армия католиков двинулась победным маршем по немецким землям и изгнала Фридриха из его владений. Неудачи протестантов вынудили датского короля вступить в войну. Однако и его армию разбил талантливый полководец на службе у Католической лиги Альбрехт Валленштейн. После этого в войну вступила Швеция. Именно ей протестанты были обязаны своими успехами.
Кожна країна - це своя багата історія та культура. Кожна епоха залишає нам у спадщину якусь пам'ятку, що зберігає в собі згадку про певну визначну подію, про певну визначну постать, що так чи інакше вплинула на становлення й розвиток країни.
Щорічно 18 квітня відзначається Міжнародний день пам’яток та історичних місць. Цей День встановлений у 1983 році Асамблеєю Міжнародної ради з питань охорони пам’ятників та визначних місць, створеної при ЮНЕСКО. Головним поштовхом до цього стала необхідність збереження від модернізаційних віянь сучасної цивілізації видатних архітектурних, фортифікаційних, садово- паркових надбань світової культури. У 1999 році за підтримки вчених, архітекторів, реставраторів, працівників державних органів охорони пам'яток історії і культури було ухвалено встановити в Україні День пам'яток історії і культури і відзначати його щорічно 18 квітня.
Наше Томашпілля теж багате на різноманіття пам'яток. На початок 2016 року в Томашпільському районі на державному обліку перебувало 65 пам’яток: 9 – археології, 38 – історії, 16 – містобудування та архітектури, 2 – монументального мистецтва.
Сьогоднішній екскурс в історію нашого краю пов'язаний з палацом першої половини 19 ст. в с. Комаргород. Палац побудований в цеглі, асиметричний в плані і обсягах, первісне планування не збереглося. У другій половині XIX ст. будівля зазнала капітальної перебудови. Його фасади отримали стильове трактування в дусі швейцарських шале (архітектурні деталі в різьбленому дереві, фахверк декоративний). Це рідкісний архітектурний стиль для нашої місцевості, характерний для північної Німеччини або Швейцарії. Оранжерея, що раніше примикала до головного фасаду, не збереглася.
За палацом на підвищеному місці розкинувся сосновий бір — один з найкрасивіших куточків видатної пам'ятки природи. Звідси відкривається панорама на дубово-ясеневий масив і головну алею.
Пройшли роки… Похмурий і величний Комаргородський палац-шале стоїть в оточенні старих ялин і сосен. Зараз у цьому приміщенні знаходиться один з корпусів Комаргородського вищого професійного училища.
Світ несказанно багатий на культурні пам'ятники та різні історичні визначні пам'ятки, але чи буде у наших нащадків можливість помилуватися ними, доторкнутися до минулого, цілком залежить від нас.
Объяснение:
Международные отношения в 16 – 17 вв.Борьба за сферы влияния в мире и территориальные споры европейских держав Нового времени имели важные последствия для будущих эпох. Многие конфликты, зародившиеся в это время, так и не получили разрешения до 20 в., а их отголоски были слышны в Первой и Второй мировых войнах.
Крупнейшими государствами, доминировавшими в политике того времени, были Франция, Англия и габсбургская Испания. Францию со всех сторон окружали владения Габсбургов – испанских и австрийских. Между Францией и ними постоянно возникали территориальные споры. Крупнейшим из франко-испанских конфликтов стали Итальянские войны, в которые были втянутые итальянские государства и немецкие княжества.
Острые противоречия возникли в 16 в. между Англией и Испанией, правители этих государств были одержимы идеей - построить всемирную католическую монархию. В таких условиях чрезмерное усиление одной из трех держав немедленно вызывало сближение двух других, а к ним, в свою очередь, примыкали государства-соседи.
Из-за возникшей ситуации политических противовесов система получила название европейского баланса. Однако сохранять баланс было сложно. На политической карте появлялись новые государства, страны со сменой государя получали иную религию – все это нарушало стабильность в Европе. В начале 17 в. существенную роль стала играть Швеция, подчинившая Норвегию и Финляндию и боровшаяся за польские датские, и прибалтийские земли. Другой важный фактор – проникновение в Европу нового опасного соседа: Османская империя, занимавшая огромные пространства Азии и Африки, покорила Балканский полуостров и вплотную приблизилась к владению австрийских Габсбургов. С одной стороны, турецкая угроза заставляла европейцев сплотиться, несмотря на межконфессиональные противоречия (в 16 – 17 вв. постоянно велись переговоры о совместном крестовом походе против турок австрийских, немецких, испанских, итальянских и русских войск). С другой стороны, европейские страны вступали и в союзы с турками: Франция – чтобы ослабить Габсбургов, Англия – ради прибыльной торговли.
Конфликт, из-за религиозных разногласий между ведущими европейскими державами, разгорелся в начале 17 в. Война продлилась с 1618 по 1648 г. Враждебные друг другу блоки начали формироваться в Германии, где возникло политическое объединение протестантских княжеств – Евангелическая уния, во главе с кальвинистом Фридрихом Пфальцским; в противовес им католические князья создали Католическую унию, возглавленную Максимилианом Баварским. Протестантов поддерживали католическая Франция, Республика Соединенных провинций, Англия и Швеция. Католическая уния объединила германского императора и испанских Габсбургов.
Поводом к войне послужило восстание протестантов в Чехии. Чехи призвали на престол Фридриха Пфальцского; против них двинулись войска Католической лиги. Разгромив в 1620 г. Чешских протестантов в битве у Белой Горы, армия католиков двинулась победным маршем по немецким землям и изгнала Фридриха из его владений. Неудачи протестантов вынудили датского короля вступить в войну. Однако и его армию разбил талантливый полководец на службе у Католической лиги Альбрехт Валленштейн. После этого в войну вступила Швеция. Именно ей протестанты были обязаны своими успехами.