Існує думка, що невдалість Кримських походів перебільшена після того, як Петро I втратив половину всієї армії в другому поході, хоча отримав лише вихід до внутрішнього Азовського моря. Як відзначав Н. І. Павленко, кримські походи були марні, оскільки основні їхні цілі - виконання зобов'язань перед Лігою і сковування сил супротивника - були досягнуті, що мало важливе дипломатичне значення у відносинах Росії з антиосманської коаліцією. На думку В. А. Артамонова, колишнє тлумачення походів як провалу кн. В. В. Голіцина невірно, оскільки в Москві спочатку усвідомлювали практичну неможливість завоювання Криму і свідомо обмежувалися демонстративним виходом в степ великої маси військ, після чого в 1689-1694 рр. перейшли до свого звичного методу боротьби з ханством - прикордонної війні на виснаження.
При Ярославе Мудром официально стало оформляться русское право, собранные законодательные документы стали известны как ''Русская правда''. При Ярославе был издан и Церковный устав. При Ярославе христианство на Руси начало свое укрепление, при нем начали строиться монастыри. Ярослав сам назначил первого русского митрополита, не совещаясь с византийским патриархом. Можно сказать, что именно Ярослав Владимирович укрепил на своих землях положение восточной ветви христианства, в которую Русь крести его отец, Владимир. При нем началась эра официального княжеского законодательства.
На думку В. А. Артамонова, колишнє тлумачення походів як провалу кн. В. В. Голіцина невірно, оскільки в Москві спочатку усвідомлювали практичну неможливість завоювання Криму і свідомо обмежувалися демонстративним виходом в степ великої маси військ, після чого в 1689-1694 рр. перейшли до свого звичного методу боротьби з ханством - прикордонної війні на виснаження.