Несомненная заслуга М.С. Горбачева в открытии для страны железного занавеса, благодаря ему СССР стал демократичнее, появились ростки легального предпринимательства.Беда в том,что экономические реформы,его гласность и перестройка не отменяли старой коммунистической идеологии.Возникало противоречие между ней и экономической свободой.Экономика разрушила идеологию.А как раз КПСС с ее идеями коммунистического равенства и интернационализма и была опорой существовавшего порядка.Исчез контроль над высокопоставленными управленцами в республиках,который ранее шел со стороны компартии.Старая коммунистическая идеология ушла,но новой небыло.Это стало одной из причин распада СССР и возникшего хаоса.Больше ничего не сдерживало. Хаос власти и управления ударил по той же экономике.Рыночные цены мало кто контролировал,в новых странах-республиках остались поставщики материалов и оборудования.Все требовали за свою продукцию валюту,которой небыло. Стоит ли упрекать за это Горбачева.Он сам остался президентом без страны.Обьективно СССР конца 1980-х нуждался в реформах очень сильно. Можно ли было не затронув идеологию провести только экономические реформы -нет.Мы имеем то,что имеем.Исходя из этого с оценкой ПавлаII можно согласиться,хотя бы частично.
Становище православної церкви. XVI ст. дослідники називають темною епохою в історії української православної церкви. У цей період церковне життя на теренах України розвивалося під іноземною й іновірною польсько-литовською владою. І хоча проголошувалося терпиме ставлення до православ’я, забезпечення прав і привілеїв православної церкви, існували істотні причини, які викликали глибоку кризу церковного життя, деморалізували й дезорганізували його. Водночас саме в цей період розвинулися такі характерні особливості українського православ’я, як активна участь у житті церкви світських осіб та зближення церковного життя, духовної освіти й школи, змушених протистояти наступу латинської культури, католицизму та реформаційним рухам.
Объяснение:
Негативно впливало на становище православної церкви існуюче в Польському королівстві й Великому князівстві Литовському право патронату або «право подавання». Відповідно до нього, питання призначення на митрополичу і єпископську кафедри залежало від великого князя литовського та польського короля. Після Люблінської унії ситуація погіршилася. Польські королі за правом патронату стали, «подаючи хліби духовні й роздаючи столиці духовні», призначати на посади єпископів і архімандритів (настоятелів монастирів) за гроші. Фактично посаду отримував той, хто більше за неї заплатив. Королі надавали посади в православній церкві світським особам (шляхті, військовим) за борги держави цим людям, різноманітні вислуги, на прохання наближених до королівського двору осіб
Становище православної церкви. XVI ст. дослідники називають темною епохою в історії української православної церкви. У цей період церковне життя на теренах України розвивалося під іноземною й іновірною польсько-литовською владою. І хоча проголошувалося терпиме ставлення до православ’я, забезпечення прав і привілеїв православної церкви, існували істотні причини, які викликали глибоку кризу церковного життя, деморалізували й дезорганізували його. Водночас саме в цей період розвинулися такі характерні особливості українського православ’я, як активна участь у житті церкви світських осіб та зближення церковного життя, духовної освіти й школи, змушених протистояти наступу латинської культури, католицизму та реформаційним рухам.
Объяснение:
Негативно впливало на становище православної церкви існуюче в Польському королівстві й Великому князівстві Литовському право патронату або «право подавання». Відповідно до нього, питання призначення на митрополичу і єпископську кафедри залежало від великого князя литовського та польського короля. Після Люблінської унії ситуація погіршилася. Польські королі за правом патронату стали, «подаючи хліби духовні й роздаючи столиці духовні», призначати на посади єпископів і архімандритів (настоятелів монастирів) за гроші. Фактично посаду отримував той, хто більше за неї заплатив. Королі надавали посади в православній церкві світським особам (шляхті, військовим) за борги держави цим людям, різноманітні вислуги, на прохання наближених до королівського двору осіб