Ара́бы (араб. عرب) — группа народов[10][11][12] семитской этноязыковой группы, населяющих государства Ближнего Востока и Северной Африки. Арабы говорят на арабском языке и используют арабское письмо. Численность арабов составляет около 430—450 млн человек. Более 90 % арабов исповедуют ислам, часть — христианство.
Язык: арабский, современный южноаравийский.
Численность: приблизительно 430—450 млн.
Родственные народы: евреи, берберы.
Религия: ислам, христианство.
Входит в: семиты.
Арабский язык относится к южной подгруппе западно-семитской группы афразийской семьи. Письменность на основе арабского алфавита. Литературный арабский язык, распространённый среди всех арабов, имеет диалектные варианты: иракский, йеменский и т. д. Современные разговорные арабские диалекты распадаются на важнейшие группы (аравийские, иракские, сиро-ливанские, египетские и др.
Перший консул Наполеон зосередив у своїх руках командування армією, призначення на вищі військові й цивільні посади, керівництво внутрішньою і зовнішньою політикою. Законодавча влада навмисно розподілялася між Державною радою, Трибунатом і Законодавчим корпусом, що дозволяло перщому консулові контролювати їх діяльність. Місцеве самоврядування було остаточно знищено, у департаментах порядкували ставленики першого консула - префекти, а мери міст і сільських громад призначались як чиновники.
Бонапарт встановив жорсткий поліцейський режим. Було закрито 60 газет із 73-х, а решту поставлено під суворий контроль держави, запроваджувалася цензура. У пресі було заборонено навіть згадувати про революцію. Міністром поліції було призначено Фуше, який охопив усю країну системою поліцейського нагляду. Колишні революціонери, ідейні нащадки якобінців, переслідувались і висилались у колонії Франції.
Одним з найважливіших засобів зміцнення своєї влади Бонапарт вважав релігію. У 1801 р. він уклав договір із папою Пієм VII, за яким католицтво проголошувалося «релігією більшості французів». Натомість папа визнавав нових власників розпроданих церковних земель і право французького уряду призначати вище католицьке духівництво країни.
У 1802 р. повноваження Бонапарта як першого консула стали пожит-тєвими, він здобув право затверджувати мирні договори і призначати собі наступника. Тоді ж було створено Консульську гвардію (в майбутньому -знамениту Стару гвардію Наполеона) і засновано нову державну відзнаку - орден Почесного легіону. Зміцнивши свою владу, в 1804 р. Бонапарт домігся проголошення себе імператором.
Так з`явилися кодекси Наполеона:
1. Цивільний кодекс ( 1804р.) запроваджував у собі рівність громадян перед законом; права й свободи; захист приватної власності; приници сімейного права.
2. Торговельний кодекс ( 1807р.) запроваджував організацію торгівлі; діяльність комерсантів; порядок банкрутства.
3. Кримінальний кодекс( 1810р.) запровадження системи покорань; критерії злочину; рівність людей перед карним законом.
Конспект
Ара́бы (араб. عرب) — группа народов[10][11][12] семитской этноязыковой группы, населяющих государства Ближнего Востока и Северной Африки. Арабы говорят на арабском языке и используют арабское письмо. Численность арабов составляет около 430—450 млн человек. Более 90 % арабов исповедуют ислам, часть — христианство.
Язык: арабский, современный южноаравийский.
Численность: приблизительно 430—450 млн.
Родственные народы: евреи, берберы.
Религия: ислам, христианство.
Входит в: семиты.
Арабский язык относится к южной подгруппе западно-семитской группы афразийской семьи. Письменность на основе арабского алфавита. Литературный арабский язык, распространённый среди всех арабов, имеет диалектные варианты: иракский, йеменский и т. д. Современные разговорные арабские диалекты распадаются на важнейшие группы (аравийские, иракские, сиро-ливанские, египетские и др.
Объяснение:
Надеюсь что Удачи
Перший консул Наполеон зосередив у своїх руках командування армією, призначення на вищі військові й цивільні посади, керівництво внутрішньою і зовнішньою політикою. Законодавча влада навмисно розподілялася між Державною радою, Трибунатом і Законодавчим корпусом, що дозволяло перщому консулові контролювати їх діяльність. Місцеве самоврядування було остаточно знищено, у департаментах порядкували ставленики першого консула - префекти, а мери міст і сільських громад призначались як чиновники.
Бонапарт встановив жорсткий поліцейський режим. Було закрито 60 газет із 73-х, а решту поставлено під суворий контроль держави, запроваджувалася цензура. У пресі було заборонено навіть згадувати про революцію. Міністром поліції було призначено Фуше, який охопив усю країну системою поліцейського нагляду. Колишні революціонери, ідейні нащадки якобінців, переслідувались і висилались у колонії Франції.
Одним з найважливіших засобів зміцнення своєї влади Бонапарт вважав релігію. У 1801 р. він уклав договір із папою Пієм VII, за яким католицтво проголошувалося «релігією більшості французів». Натомість папа визнавав нових власників розпроданих церковних земель і право французького уряду призначати вище католицьке духівництво країни.
У 1802 р. повноваження Бонапарта як першого консула стали пожит-тєвими, він здобув право затверджувати мирні договори і призначати собі наступника. Тоді ж було створено Консульську гвардію (в майбутньому -знамениту Стару гвардію Наполеона) і засновано нову державну відзнаку - орден Почесного легіону. Зміцнивши свою владу, в 1804 р. Бонапарт домігся проголошення себе імператором.
Так з`явилися кодекси Наполеона:
1. Цивільний кодекс ( 1804р.) запроваджував у собі рівність громадян перед законом; права й свободи; захист приватної власності; приници сімейного права.
2. Торговельний кодекс ( 1807р.) запроваджував організацію торгівлі; діяльність комерсантів; порядок банкрутства.
3. Кримінальний кодекс( 1810р.) запровадження системи покорань; критерії злочину; рівність людей перед карним законом.