Вбивство Франца Фердинанда було приводом до війни і ось чому
1. Австро-Угорська реакція. Коли вони дізналися про вбивство свого наступника престолу то відправили ультиматум Сербії. Сербія на нього погодилася окрім 1 умови. Хоча були і інші чинники про які я скажу пізніше але привід для початку австро-сербської війни був притягнутий за вуха. Це ж не був вбитий імператор а лише його наступник. Його в будь який момент модна замінити на іншого, благо таких було повно.
2. Втручання із зовні. Ось цей чинник про який я казав що скажу пізніше. Після отримання сербської відповіді на ультиматум у гру вступила Німеччина яка заставила Австрію почати війну із Сербією для отримання чергової кризи і поширення свого впливу. Хоча здавалося яким боком Німеччина з Гогенцольнерами до Австрії з Габсбургами?
3. Становище у світі. До початку 1 світової війни держави дуже серйозно нарощували свій воєнний арсенал. Кожна з них мала свої цілі для яких була необхідна війна
4. Реакція світу. Росія мала свої цілі у війні і дізнавшись про атаку австрійців на сербів під приводом захисту останніх вступила в війну. Вступ Франції і Німеччини був буквально притягнутий за вуха - начебто вони були в альянсах і повинні були до союзникам. Хоча кожна з них мала свої цілі і насправді вони просто хотіли їх досягнути.
5. Післявоєнний стан. Припустимо що причиною війни стала все ж таки смерть Франца Фердинанда. Тоді є одне питання. Чому це ніяк не відобразилось у Версало-Вашингтонській системі і безпосередньо у Версальському і Сен-Жермннському мирному договорі. Там багато йшлося про відбір колоній, земель, обмеження армії, репарацій але НІХТО не згадав про Франца. Якби його смерть була причиною війни то в мирних договорах нашкрябали хоча б щось про компенсацію за його смерть чи вибачень. Але такого не було. Та і якщо керуватись логікою - хіба може смерть 1 людини спричинити найбільшу для свого часу війну? Ще в якомусь середньовіччі можливо, але не в 20 столітті.
В череде столетий европейской истории 18 век занимает особое место. Были времена более грандиозных свершений, но не было эпохи более завершенной стилево, более, так сказать, «целокупной». Известный искусствовед Н. Дмитриева называет его последним веком господства аристократической культуры. Отсюда его рафинированность и эта самая «стильность», порой в ущерб глубине. И одновременно это эпоха утверждения новых ценностей в жизни европейцев, – ценностей, которые живы и ныне и которые, собственно говоря, определяют сегодняшнее лицо европейской цивилизации.
Под мелодичные перезвоны клавесинов и арф в быту, головах и сердцах европейцев совершилось одновременно несколько революций, из которых только две мы обычно называем собственно «революциями»: Великую французскую и войну за независимость Соединенных Штатов Америки. Между тем, они лишь поставили пропахшие кровью и порохом точки в предложениях, которые Европа прилежно писала весь 18 век.
Так от
Объяснение:
Вбивство Франца Фердинанда було приводом до війни і ось чому
1. Австро-Угорська реакція. Коли вони дізналися про вбивство свого наступника престолу то відправили ультиматум Сербії. Сербія на нього погодилася окрім 1 умови. Хоча були і інші чинники про які я скажу пізніше але привід для початку австро-сербської війни був притягнутий за вуха. Це ж не був вбитий імператор а лише його наступник. Його в будь який момент модна замінити на іншого, благо таких було повно.
2. Втручання із зовні. Ось цей чинник про який я казав що скажу пізніше. Після отримання сербської відповіді на ультиматум у гру вступила Німеччина яка заставила Австрію почати війну із Сербією для отримання чергової кризи і поширення свого впливу. Хоча здавалося яким боком Німеччина з Гогенцольнерами до Австрії з Габсбургами?
3. Становище у світі. До початку 1 світової війни держави дуже серйозно нарощували свій воєнний арсенал. Кожна з них мала свої цілі для яких була необхідна війна
4. Реакція світу. Росія мала свої цілі у війні і дізнавшись про атаку австрійців на сербів під приводом захисту останніх вступила в війну. Вступ Франції і Німеччини був буквально притягнутий за вуха - начебто вони були в альянсах і повинні були до союзникам. Хоча кожна з них мала свої цілі і насправді вони просто хотіли їх досягнути.
5. Післявоєнний стан. Припустимо що причиною війни стала все ж таки смерть Франца Фердинанда. Тоді є одне питання. Чому це ніяк не відобразилось у Версало-Вашингтонській системі і безпосередньо у Версальському і Сен-Жермннському мирному договорі. Там багато йшлося про відбір колоній, земель, обмеження армії, репарацій але НІХТО не згадав про Франца. Якби його смерть була причиною війни то в мирних договорах нашкрябали хоча б щось про компенсацію за його смерть чи вибачень. Але такого не було. Та і якщо керуватись логікою - хіба може смерть 1 людини спричинити найбільшу для свого часу війну? Ще в якомусь середньовіччі можливо, але не в 20 столітті.
В череде столетий европейской истории 18 век занимает особое место. Были времена более грандиозных свершений, но не было эпохи более завершенной стилево, более, так сказать, «целокупной». Известный искусствовед Н. Дмитриева называет его последним веком господства аристократической культуры. Отсюда его рафинированность и эта самая «стильность», порой в ущерб глубине. И одновременно это эпоха утверждения новых ценностей в жизни европейцев, – ценностей, которые живы и ныне и которые, собственно говоря, определяют сегодняшнее лицо европейской цивилизации.
Под мелодичные перезвоны клавесинов и арф в быту, головах и сердцах европейцев совершилось одновременно несколько революций, из которых только две мы обычно называем собственно «революциями»: Великую французскую и войну за независимость Соединенных Штатов Америки. Между тем, они лишь поставили пропахшие кровью и порохом точки в предложениях, которые Европа прилежно писала весь 18 век.
Итак, сперва немного о революциях.
Объяснение:
Надеюсь )